Така формулювання, ймовірно, може зустрічатися у текстах, які пов’язані зі смертю або невдачею. Люди можуть зневажати на небо за те, що вони вважають незаслуженим їхню бідноту, хворобу або інші негаразди. У деяких випадках, це може бути формою вираження безпорадності або невдоволеності з того, що вони не мають контролю над ситуацією.

У літературі, такі висловлювання можуть відображати почуття розпачу і втрати, які викликають дії, які не контролюються героями творів. Наприклад, у творі "Метелик" (англ. "The Butterfly") Вольтера, головний герой Панґлос зізнається у своєму розпачі, заявляючи: "Навіщо нам боги, якщо вони не здатні усунути наші біди?" У цьому випадку, Панґлос відчуває безпорадність у відношенні до невдач, які його зазнають, та він відчуває, що боги не слухають його прохань.

Отже, люди можуть "благати небо" покарати їх із за недоліків і проблем, але це може відображати їхню відчайдушність і безпорадність, а не реальний бажання знищити щось, що здається незаслуженим.