Стаття 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначає, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб.
В об’єктивному значенні право власності – це право суб’єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону.
У суб’єктивному значенні право власності – це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб’єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника.
Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння (може бути як законним, так і незаконним), користування та розпорядження певною річчю (ст. 317 ЦК України).
Тож до компетентності власника належать:
– право володіння;
– право користування;
– право розпорядження.
Право володіння – встановлена законом можливість фактично панувати над річчю, мати її в себе:
– законне володіння – має правову підставу;
– незаконне володіння – володіння викраденим майном; майно, придбаним на підставі недійсного правочину (добросовісний набувач, тобто особа, котра не знала та не могла знати, що придбає майно у не правочинної особи; недобросовісний набувач – особа, яка знала, що купує майно у не правочинної особи).
Answers & Comments
Verified answer
Стаття 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначає, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб.В об’єктивному значенні право власності – це право суб’єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону.
У суб’єктивному значенні право власності – це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб’єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника.
Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння (може бути як законним, так і незаконним), користування та розпорядження певною річчю (ст. 317 ЦК України).
Тож до компетентності власника належать:
– право володіння;
– право користування;
– право розпорядження.
Право володіння – встановлена законом можливість фактично панувати над річчю, мати її в себе:
– законне володіння – має правову підставу;
– незаконне володіння – володіння викраденим майном; майно, придбаним на підставі недійсного правочину (добросовісний набувач, тобто особа, котра не знала та не могла знати, що придбає майно у не правочинної особи; недобросовісний набувач – особа, яка знала, що купує майно у не правочинної особи).