1) Теорія «етнічних витоків». Згідно з теорією «етнічних витоків», козаки — це особлива група нащадків інших народів (хозар, черкесів, татар). В польській історичній школі 16-17 ст. теорія отримала назву «кочівницька» під впливом гіпотези сарматського походження шляхти. З розширенням джерельної бази та становленням історичної науки, кочівницькі гіпотези були відкинута офіційною історіографією.
а) «хозарська»— ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами» або хозарами (почата Г.Граб’янкою, продовжена автором “Історії Русів” і російським дворянським істориком Олександром Рігельманом (який потім вказав на недосконалість теорії);
б) «чорно-клобуцька»— вбачає в них нащадків «чорних" клобуків» — тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі (М.Стрийковський (близько 1547-1582 рр.) в “Хроніці польської, литовської, жмудської і всієї Русі”, російський історик М.Карамзін);
в) «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (черкасів), які до того проживали в Тмутаракані. Дві останні версії іноді об’єднуються під назвою «чорноклобуцько-черкаська» Ця гіпотеза базувалася на повідомленні Воскресенського літопису, в якому зазначено, що “все чорные клобуки, єже зовуться черкасы”. З деякими відмінностями і доповненнями її приймали М.І.Карамзін, І.М.Болтін, М.П.Погодін, С.М.Соловйов, Д.М.Бантиш-Каменський;
г) «татарська» — виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства — козацтво (І.М.Каманін, М.І.Костомаров);
д) «касозька» - походження від племені касогів з Кавказу(П.Симоновський, В. М. Татищев, Г. Ф. Міллер). Першу спробу поєднати місцеву і косозьку теорії походження українського козацтва зробив О.Ф.Шафонський. Вважаючи козаків українцями, він виводив термін “козак” від слова “козар” як синоніму термінів “гіркан” – “черкас”.
е) «половецька» - походження від половців, які тривалий час перебували в степовому Причорномор’ї. В 20 столітті апологетом половецького походження козаків був російський вчений Гумільов.
Продовженням теорії «етнічних витоків» є дві теорії - «бродницька» і «болохівська». Деякі вважають їх різновидами теорії «етнічних витоків». Деякі виводять їх окремими теоріями.
2) «бродницька» — висвітлює генетичний зв'язок козацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київської Русі — «бродниками», берладниками і галицькими вигнанцями, які мешкали в 11 — 13 століттях в Північному Причорномор'ї і пониззі Дунаю. Теорія була започаткована польським істориком А.Яблоновським. Частково цю гіпотезу підтримували Грушевський і Гумільов. Водночас, вони вказували на відсутність прямого зв'язку між спільнотами бродників і козаків, через наявність часової прірви. Різновидом бродницької гіпотези є болохівська гіпотеза;
Answers & Comments
Ответ:
1) Теорія «етнічних витоків». Згідно з теорією «етнічних витоків», козаки — це особлива група нащадків інших народів (хозар, черкесів, татар). В польській історичній школі 16-17 ст. теорія отримала назву «кочівницька» під впливом гіпотези сарматського походження шляхти. З розширенням джерельної бази та становленням історичної науки, кочівницькі гіпотези були відкинута офіційною історіографією.
а) «хозарська»— ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами» або хозарами (почата Г.Граб’янкою, продовжена автором “Історії Русів” і російським дворянським істориком Олександром Рігельманом (який потім вказав на недосконалість теорії);
б) «чорно-клобуцька»— вбачає в них нащадків «чорних" клобуків» — тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі (М.Стрийковський (близько 1547-1582 рр.) в “Хроніці польської, литовської, жмудської і всієї Русі”, російський історик М.Карамзін);
в) «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (черкасів), які до того проживали в Тмутаракані. Дві останні версії іноді об’єднуються під назвою «чорноклобуцько-черкаська» Ця гіпотеза базувалася на повідомленні Воскресенського літопису, в якому зазначено, що “все чорные клобуки, єже зовуться черкасы”. З деякими відмінностями і доповненнями її приймали М.І.Карамзін, І.М.Болтін, М.П.Погодін, С.М.Соловйов, Д.М.Бантиш-Каменський;
г) «татарська» — виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства — козацтво (І.М.Каманін, М.І.Костомаров);
д) «касозька» - походження від племені касогів з Кавказу(П.Симоновський, В. М. Татищев, Г. Ф. Міллер). Першу спробу поєднати місцеву і косозьку теорії походження українського козацтва зробив О.Ф.Шафонський. Вважаючи козаків українцями, він виводив термін “козак” від слова “козар” як синоніму термінів “гіркан” – “черкас”.
е) «половецька» - походження від половців, які тривалий час перебували в степовому Причорномор’ї. В 20 столітті апологетом половецького походження козаків був російський вчений Гумільов.
Продовженням теорії «етнічних витоків» є дві теорії - «бродницька» і «болохівська». Деякі вважають їх різновидами теорії «етнічних витоків». Деякі виводять їх окремими теоріями.
2) «бродницька» — висвітлює генетичний зв'язок козацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київської Русі — «бродниками», берладниками і галицькими вигнанцями, які мешкали в 11 — 13 століттях в Північному Причорномор'ї і пониззі Дунаю. Теорія була започаткована польським істориком А.Яблоновським. Частково цю гіпотезу підтримували Грушевський і Гумільов. Водночас, вони вказували на відсутність прямого зв'язку між спільнотами бродників і козаків, через наявність часової прірви. Різновидом бродницької гіпотези є болохівська гіпотеза;