Укр мова пж срочно, даю 90 баллов
Мова — голос народу
Тихою казкою доброю лагідною пр(е,и)ходит.. мова в наш дім. Лунає колисковою материнс..кою піснею стелет..ся солов..їним переливом бабусиних пр(е,и)повідок відгукуєт..ся в дідусевих загадках складених у славетних козац..ких походах. Жи(т,тт)єдайним джерелом б..є рідне слово набираючись сили зростаючи міцніючи розливаючись на/всі/біч могутньою рікою що напуває (п,П)олісся й (п,П)оділля (с,С)лобожанщину і (б,Б)уковину (в,В)олинь і (з,З)акарпаття. Ві(д,дд)зеркалюючи душу народу його історію та культуру мова пов..язує людину з її предками славними дідами/прадідами котрі не/боячись ворожої шаблі боронили рідний край і рідне слово аби ми нащадки мали змогу відчувати себе частиною великого народу.
Панас Мирний писав Най/більше і най/дорожче добро в кожного народу це його мова. Дійсно мова є одним із основних джерел духовності що пов..язує поколі(н,нн)я зберігає й утверджує їх у часі й просторі. Для кожного народу мова стає його єством його природою і характером що живе з ним завжди й усюди вб(е,и)раючи багато/віковий досвід та духовну само/бутність нації. Як тендітний паросток тягнет..ся до сонця й тепла так і людина прагне доторкнутися до цілющого джерела рідної мови й припасти спраглими вустами вбираючи мудрість і розум наших предків. Українс..ка мова це море не/вичерпне у якому немає ні/дна ні/берегів це степи безкраї це гори шпилясті що сягають небес. Кожне її слово ніжний дотик до серця та струн душі свіжий легіт тендітна квітка ж(е,и)вил..на купіль що надихає дарує віру й надію бад..орить і ніжить. Мова це голос народу і доки цей голос звучатиме доти житиме народ.
Мова — голос народу
Тихою казкою доброю лагідною пр(е,и)ходит.. мова в наш дім. Лунає колисковою материнс..кою піснею стелет..ся солов..їним переливом бабусиних пр(е,и)повідок відгукуєт..ся в дідусевих загадках складених у славетних козац..ких походах. Жи(т,тт)єдайним джерелом б..є рідне слово набираючись сили зростаючи міцніючи розливаючись на/всі/біч могутньою рікою що напуває (п,П)олісся й (п,П)оділля (с,С)лобожанщину і (б,Б)уковину (в,В)олинь і (з,З)акарпаття. Ві(д,дд)зеркалюючи душу народу його історію та культуру мова пов..язує людину з її предками славними дідами/прадідами котрі не/боячись ворожої шаблі боронили рідний край і рідне слово аби ми нащадки мали змогу відчувати себе частиною великого народу.
Панас Мирний писав Най/більше і най/дорожче добро в кожного народу це його мова. Дійсно мова є одним із основних джерел духовності що пов..язує поколі(н,нн)я зберігає й утверджує їх у часі й просторі. Для кожного народу мова стає його єством його природою і характером що живе з ним завжди й усюди вб(е,и)раючи багато/віковий досвід та духовну само/бутність нації. Як тендітний паросток тягнет..ся до сонця й тепла так і людина прагне доторкнутися до цілющого джерела рідної мови й припасти спраглими вустами вбираючи мудрість і розум наших предків. Українс..ка мова це море не/вичерпне у якому немає ні/дна ні/берегів це степи безкраї це гори шпилясті що сягають небес. Кожне її слово ніжний дотик до серця та струн душі свіжий легіт тендітна квітка ж(е,и)вил..на купіль що надихає дарує віру й надію бад..орить і ніжить. Мова це голос народу і доки цей голос звучатиме доти житиме народ.
More Questions From This User See All
Answers & Comments
Verified answer
Відповідь:
Мова - голос народу
Тихою казкою доброю лагідною приходить мова в наш дім. Лунає колисковою материнською піснею, стелеться солов'їним переливом, бабусиних прислів'їв, відгукується в дідусевих загадках, складених у славнетьох козацьких походах. Життєдайним джерелом є рідне слово, набираючи сили, зростаючи міцніючи, розливаючись на всі боки, могутньою рікою, що напуває Полісся й Поділля, Слобожанщину і Буковину, Волинь і Закарпаття. Відзеркалюючи душу народу, його історію та культуру, мова пов'язує людину з її предками, славними дідами/прадідами, які не боячись ворожої шаблі, боронили рідний край і рідне слово, аби ми нащадки мали змогу відчувати себе частиною великого народу.
Панас Мирний писав: "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова". Дійсно, мова є одним із основних джерел духовності, що пов'язує покоління, зберігає й утверджує їх у часі й просторі. Для кожного народу мова стає його істотою, природою і характером, що живе з ним завжди й усюди, вбираючи багатовіковий досвід та духовну самобутність нації. Як тендітний паросток тягнеться до сонця й тепла, так і людина прагне доторкнутися до цілющого джерела рідної мови й припасти спраглими вустами, вбираючи мудрість і розум наших предків.Українська мова - це безкраїй океан, непідвладний жодному обмеженню, це безмежні степи і гори, які тягнуться до самого неба. Кожне слово української мови - це ніжний дотик до серця і душі, свіже повітря, тендітна квітка, що дарує віру та надію, заспокоює і тішить. Мова - це голос народу, і поки цей голос звучатиме, наш народ буде жити.
Пояснення:
Тихою казкою доброю лагідною прИходить мова в наш дім. Лунає колисковою материнсЬкою піснею, стелеться солов'їним переливом бабусиних прИповідок, відгукується в дідусевих загадках, складених у славетних козацЬких походах. Життєдайним джерелом буває рідне слово, набираючись сили, зростаючи, міцніючи, розливаючись на всі бічі могутньою рікою, що напуває Полісся й Поділля, Слобожанщину і Буковину, Волинь і Закарпаття. Відзеркалюючи душу народу, його історію та культуру, мова пов'язує людину з її предками, славними дідами/прадідами, які не боячись ворожої шаблі, боронили рідний край і рідне слово, аби ми нащадки мали змогу відчувати себе частиною великого народу.
Панас Мирний писав: "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова". Дійсно, мова є одним із основних джерел духовності, що пов'язує покоління, зберігає й утверджує їх у часі й просторі. Для кожного народу мова стає його єством, його природою і характером, що живе з ним завжди й усюди, вбираючи багатовіковий досвід та духовну самобутність нації. Як тендітний паросток тягнеться до сонця й тепла, так і людина прагне доторкнутися до цілющого джерела рідної мови й припасти спраглими вустами, вбираючи мудрість і розум наших предків. Українська мова це море не вичерпне у якому немає ні одна ніяких берегів це степи безкраї це гори шпилясті що сягають небес. Кожне її слово ніжний дотик до серця та струн душі свіжий легіт тендітна квітка живильна купіль що надихає дарує віру й надію бадьорить і ніжить. Мова це голос народу і доки цей голос звучатиме, доти житиме народ.