Verified answer

------ Мойсей

«Се Мойсей, позабутий пророк,

Се дідусь слабосилий,

Що без роду, без стад і жінок

Сам стоїть край могили.

Все, що мав у життю, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї».

«Хоч літа його гнуть у каблук

Із турботами в парі,

То в очах його все щось горить,

Мов дві блискавки в хмарі.

Хоч волосся все біле як сніг,

У старечій оздобі,

То стоять ще ті горді жмутки,

Як два роги на лобі».

Сорок літ я трудився, навчав,

Весь заглиблений в тобі,

Щоб з рабів тих зробили народ

По твоїй уподобі.

Сорок літ, мов коваль, я клепав

Їх серця і сумління

І до того дійшов, що уйшов

Від їх кпин і каміння.

----- ДАТАН

Авірон радить край Мадіам,

А Датан іще далі.

Що значить безґрунтовій юрбі

Обіцяти свободу?

Чи не те ж, що з землі вирвать дуб

І пустити на воду?

Чи не правду говорить Датан:

Старі гнізда лишили,

А новії здобути нема

Ні охоти, ні сили?

"Гей, гебреї! — Датан закричав. —

Ви ж клялися Ваалу!

Чи ж забули так скоро свою

Учорашню ухвалу?

За каміння! Він кпить собі з нас,

Так, як кпив разів много.

Най загине він краще один,

Як ми всі через нього!"

-----  АВІРОН

Авірона камінням поб'ють, А Датана повісять.

Серед них Авірон і Датан

Верховодять сьогодні;

На пророцькі слова їх одвіт:

"Наші кози голодні!"

Та коли загрозив їм пророк

Новим гнівом Єгови,

То йому заказав Авірон

Богохульні промови.

--- АЗАЗЕЛЬ

Мойсей

Хтось говорить! Чи в моїм нутрі

Власне горе шалене,

Чи отут, може, демон який

Насміхається з мене?

Мойсей

Хтось говорить! Чом чоло моє

Покривається потом?

Страшно? Ні! Та по серці се йде,

Мов розпаленим дротом.

Голос

У гордині безмежній свій люд

Ти зіпхнув з його шляху,

Щоб зробить, яким сам його хтів,

Чи не пізно для страху?

Голос

Чи так важно, хто я? Хто зумів

Наказать колись морю,

Тому важно не хто, але що

І чи правду говорю!

ГОлос

Може, голос, що вивів тебе

На похід той нещасний,

Був не з жадних горючих купин,

А твій внутрішній, власний?

Мойсей

Ах, від слів тих я чую себе

Сто раз більш в самотині!

Хто ти, вороже?

Голос

Я Азазель,

Темний демон пустині.

Ти не мати моя! З твоїх слів

Не любов помічаю.

Ти не мати! О ти Азазель,

Темний демон одчаю.

----- ЄГОШУА

Чути тупіт. Чи вихор в степу?

Чи збуваєсь пророцтво?

Се Єгошуа, князь конюхів,

І за ним парубоцтво.

Гонять стада, кудись-то спішать...

Чи де напад ворожий?

Всіх їх гонить безіменний страх,

Невідомий перст божий,

Голод духу і жах самоти

І безодні старої...

А Єгошуа зично кричить:

"До походу! До зброї!"

Ще момент — і Єгошуї крик

Гірл сто тисяч повторить;

Із номадів лінивих ся мить

Люд героїв сотворить.

І підуть вони в безвість віків,

Повні туги і жаху,

Простувать в ході духові шлях

І вмирати на шляху...