Добрий день, шановний Ленгране!

Це пише тобі учениця 7-Б класу, школи № 34. Мені 12 років. Понад усе я люблю слухати музику, читати та розгадувати таємниці.

     Тиждень тому, на уроці зарубіжної літератури, ми прочитали твір Едгарда Аллана По, який називається " Золотий жук". Саме так я познайомилась з тобою.

       Мені дуже сподобалась історія, розказана письменником про тебе. Знаєш чому? Тому що ти, зміг розшифрувати цю криптограму, дізнатися, що таке "чортове сідало" і таке інше. Ти зміг добитися своєї мети та цілі, не пав духом, коли збанкротився, змирився з долею та колекцінував жуків, а саме це хоббі допомгло тобі знайти скарб. Ще ти мені сподобався тим, що ти дуже уважний та спостержливий, бо тільки ти подумав, звідкіля взявся той пергамент на березі моря.

       У зв'язку із цим у мене з'явилось до тебе запитання: "Як тобі сподобалось жити на цьому острові та чи з радістю ти його покидав, коли знайшов скарби?". Відверто скажу, мені в тобі  не сподобалось те, що ти так налякав свого слугу Джупітера і тобі було начхати, як там він, що там він, а Джупітер дуже хвилювався за тебе. Я хочу тобі порадити говорити тим людям, що з тобою сталося, а не просто робити вигляд, що їх немає, а ще я бажаю тобі нормально та з розумом тратити гроші.

               На завершення свого листа зізнаюся що твір Едгарда Аллана По навчив мене не падати духом у будь-якій ситуації, більше думати та вміти знаходити загальну мову з людьми.