Ответ:

Объяснение:

Мене звуть Кийя. Я єгиптянка. Разом зі своїм чоловіком, його братами і їх дружинами я працюю на поле. Це означає, що я селянка, займаюся землеробством. Ми вирощуємо ячмінь і пшеницю в долині річки Ніл. Долина покрита родючим мулом, який річка завдає під час розливів. Так що Ніл – це наш годувальник.

На світанку ми все вже на ногах. В поле ми йдемо в простих пов’язках на стегнах – і чоловіки, і жінки. Більше одягу на нас немає, ми босоніж. Адже сандаліі – “плетінки” надягають лише в святкові дні, а бідні сім’ї взуття не знають взагалі. Мені вистачить однієї пари взуття на все життя.

Я копаю землю мотикою нарівні з чоловіками під гарячим сонцем. В тіні великого каменя я залишаю свою дитину – дочку, замотану в шматок льняного покривала. Жодного дерева в нашому полі немає. Іноді я бігаю перевіряю, як почувається дочка, і годую її.

Обідаємо ми в поле засмажені з вечора м’ясом козеня. М’ясо ми їмо нечасто, частіше сушені фініки або інжир. Я йду з поля раніше і печу будинку ячмінного калача в глиняній печі, варю назавтра пшеничне юшку, щоб в глиняній посудині взяти її з собою в поле. Завтра чоловікам доведеться вручну лопатами чистити канал, по якому в поле подається вода для поливу. Це тяжка праця.

Коржами вечеряє вся сім’я. Коли сонце сідає і темніє, вся моя сім’я вже засинає в хатині. Ми б дуже здивувалися тим людям майбутнього, хто сидить ще до півночі з електричною лампочкою…