"Правда про Прометея" переказ
ось текст: Орел прилітав кожного ранку і розпочинав пекельну роботу... Прометем не мав ненависті до орла, знав, що той приречений, як і він сам, але почував нестерпний біль, муку, страх смерті, а потім важке повільне воскресіння. Його муки майже щодня бачив Геракл. Він чув перший удар дзьобом по Прометеєвих грудях, болісний крик та стогін. І жаль стискав могутнє серце героя. Одного разу, щойно орел злетів з вершка дуба, Геракл вхопив велетенський уламок каменя й пожбурив у нього. Уламок розтрощив птаха об скелю. В кілька кроків Геракл видряпався на гору, легко повиривав зі скелі штирі, поскручував з Прометеєвих рук та ніг ланцюги й опустив його на землю.
Прометей ішов цілий день. А коли настала ніч, підійшов до якогось житла. Він втомився, йому було холодно, руки тремтіли. Посеред двору горіло багаття, довкола якого сиділи люди, смакували їжу, весело гомоніли. Прометей не вимовно зрадів: це ж його вогонь! Він подарував людям вогонь. Тепер вони готують на ньому собі їжу, гріються. Прометей хотів присісти біля багаття, та в ту мить літній сивобородий чоловік мовив суворо: «Йди геть, пришельцю з ночі». Так він ходив до пізньої ночі. Його звідусіль проганяли. І тоді Прометей сховався неподалік від одного багаття. Коли люди поснули, тихенько підкрався, вихопив головешку й подався геть. Він підіймався кудись угору й врешті опинився перед великою печерою. В нього ще вистачило сили настягати сушняку й розпалити багаття. Біля нього й заснув глибоким сном. І вже не чув, як опівночі вгорі здійнявся страшний гуркіт. Такої грози тут не було од сотворіння світу. Вода залляла геть усі багаття в селищі. Вогонь не погас тільки в печері.
Люди ж, які жили в селищі, прокинувся і в розпачі звели до неба руки. І раптом побачили велетенське багаття на горі. Вони підійшли до найвищого крутосхилу, але Прометей поспихав їх зі скелі. Тоді люди приповзли на колінах і почали жалібно квилити, випрохуючи вогню. Зрештою Прометей погодився дати їм вогонь, але зажадав, аби люди збудували йому на горі палац.
Люди вславляли Прометея, складали пісні на його честь, виліпили з глини його постать та поставили її в селищі, молилися на неї. Згодом глиняну статую Прометея люди замінили на камінну й викарбували на постаменті великими літерами: «Нашому дорогому титану Прометею»
Answers & Comments
Ответ:
Переказ:
Щоранку орел прилітав до Прометея, завдаючи йому страшних мук. Прометей терпів біль, але не ненавидів орла. Геракл, спостерігаючи за муками Прометея, одного разу вбив орла, врятувавши тим самим Прометея. Прометей блукав, доки не знайшов людей, що грілися біля вогнища, який він сам колись подарував їм. Проте люди не впізнали його та вигнали. Згодом, коли вогонь загас і лише в печері, де переховувався Прометей, він залишався, люди просили у нього вогню. Вдячні люди поклонялися Прометею, спорудивши йому палац та статую на його честь.