Ответ:

Минуле України

1) Домінування теми чужоземного поневолення й боротьби з ним в історії України Орест Субтельний пояснював тим, що «з давніх-давен аж до новітніх часів через свої природні багатства й незахищеність Україна — можливо, більше, ніж будь-яка інша країна Європи — зазнавала спустошливих нападів і завоювань». Сучасна історія підтверджує цю тезу.

2) У вивченні минулого, нашого народу історики спираються не тільки на археологічні, етнографічні дані та писемні пам’ятки, але й на свідчення іноземців. Так, О. Єфименко зауважує: «Задовго до того, як монах Києво-Печерської лаври — Нестор чи Сильвестр — записав сказання про те, «звідки пішла єсть руська земля», арабські і візантійські вчені люди вже знали наших предків і писали про них». Ці сторонні спостереження представляють неабияку цінність для дослідників, які таким чином мають змогу доповнити чи перевірити дані з інших джерел.

Мова

1) Мудрі люди радять утримуватися від порожнього базікання, наприклад, Софокл писав так: «Багато говорити і багато сказати не є те саме». Лаконічність — це особлива майстерність у кілька слів втиснути довершену й змістовну думку.

2) В сказаному криється не тільки те, що хотів сказати мовець, але й те, що він навмисно замовчав. «Ти постарайся знайти більш, ніж сказано в словах», — заохочував Овідій. І він знав, про що говорить.

Здоров’я

1) Здоров’я — це невідновлюваний скарб людини, успадкований від батьків. Ще Гіппократ наголошував: «здоров'я — найбільше багатство людини». Але треба додати, що кожен від народження несе відповідальність за своє здоров’я перед наступними поколіннями: його успадкованого здоров’я має вистачити не тільки на його власне життя, але й на гідний спадок власним дітям та онукам.

2) Здорова людина живе так, ніби не відчуває власного тіла. Всерйоз замислитися про своє здоров’я людина знаходить час лише тоді, коли занедужає, коли тіло нагадає про себе: «Здоров’я не цінують, доки не захворіють», — сказав Т. Фуллер. А варто усвідомити його цінність якомога раніше і старанно плекати його.

Добро і зло

1) Є чимало визначень таких понять як «добро» і «зло». Німецький філософ А. Швейцер запропонував своє бачення: «Добро — це зберігати життя, сприяти життю, зло — це знищувати життя, шкодити йому». В цьому визначенні немає слова «людина», бо йдеться не тільки про її життя. І в цьому — особлива мудрість його слів: невід’ємне право на життя має не тільки людина, а все живе.

2) Мало не робити зла. Бути свідком злих дій і ніяк не реагувати на них — теж злочин. Леонардо да Вінчі вважав, що зло неодмінно має бути покаране: «Хто не карає зла, той сприяє його здійсненню». Отже, бездіяльність жертви перетворює її на співучасника.