Verified answer

У римському праві істнував принцип подвійного статусу, відомий як "ius civitatis" і "ius gentium". Цей принцип визначав статус римського громадянина у залежності від його місця проживання та правових зв'язків.

Якщо римський громадянин переїжджав до латинської колонії і отримував статус "латина" (латинського громадянина), він залишав права римського громадянина, але отримував деякі додаткові права, характерні для латинів. Цей статус включав певні привілеї і можливість отримати повноцінне римське громадянство через спеціальні процедури або шлюб з римлянкою.

Якщо такий громадянин повертався жити до Риму, він знову ставав римським громадянином і зберігав всі права і привілеї, які були пов'язані з римським громадянством. Римське громадянство було вищим статусом в порівнянні з латинським громадянством.

Отже, статус цього громадянина був би римським громадянином після повернення до Риму, і він зберігав би всі права та привілеї, які були пов'язані з цим статусом.

Якщо римський громадянин переселяється до латинської колонії і стає латином, а потім повертається до Риму, його статус буде залежати від багатьох факторів, включаючи правові норми часу і конкретні умови його переселення та повернення. Важливо враховувати, що правові норми та статуси громадян у римському праві могли змінюватися з часом.

Зазвичай, римські громадяни зберігали свій римський статус, навіть коли вони переїжджали до інших регіонів Римської імперії. Проте, статус латинів також був поважним і дав певні права, хоча він може бути обмеженим у порівнянні з повним римським громадянством.

Загалом, громадянин може очікувати збереження свого римського громадянського статусу при поверненні до Риму. Проте конкретні умови і права можуть варіюватися залежно від історичного контексту і законів епохи Римської імперії.