Ответ:

Найбільший людський скарб – це життя. Як легко буває втрачають його молоді, здорові люди. Здавалося б, попереду чекає щасливе майбутнє, насолоджуйся, досягай цілей. Але не завжди виходить так, як хочемо ми.

Війна. Занадто багато сліз та горя в цьому слові. Її жахіття вражають. Залишаються сиротами діти, голодують та вмирають безвинні люди. Чому через чиїсь амбіції страждають цілі нації? Хто дав право диктаторам керувати іншими життями? На це питання людство до сих пір не отримало відповіді, та й навряд чи отримає. Війни продовжуються. Біда стукає у двері не попередивши.

Згадаймо давні часи! Напевно, жоден дослідник, історик не зможе сказати, скільки страшних воєн довелося пережити людству. Але життя не зупинилося, люди крокували вперед, відбудовували втрачене, звикали до думки, що поруч вже немає рідної людини, яка загинула від кулі ворога.

Невже людство не розуміє, що набагато краще жити у мирі та злагоді? Хоча, якщо подивитися з іншої сторони – то як тоді захищатися? Адже як розповідає історія, все одно у світі знайдеться така країна, яка буде незадоволена чиєюсь політикою, вона втрутиться в плани інших держав, а ось вже в такій ситуації потрібно боронити власні землі від ворога. Як би було чудово, якби ми більше не чули слова “війна”. Чоловіки б виховували своїх дітей, дружини не плакали через переживання за коханим, батьки б передчасно не сивіли. Але реалії показують, що це неможливо. Так, наша уява може намалювати нам щасливі картини життя. Та чи справдяться вони колись? І ось вже люди живуть мирно, розвивають економіку, працюють, чудово відпочивають. Ніхто і ніщо не може стати їм на заваді. Я дуже хочу цього, але розумію, що таке станеться ще нескоро. Світ огорнула жага до влади, до грошей, інших матеріальних цінностей. Заради цього деякі готові вбивати, знищувати цілі міста, аби тільки досягти своїх фанатичних цілей.

Вже багато років продовжується війна і в нашій країні. Скільки молодих людей вбито та закатовано! Як багато дитячих посмішок перетворилися на сльози. Кожного дня, тижня, року ми чекаємо, що це жахіття нарешті скінчиться. Але воно триває! Наші солдати стали всенародним героями, люди присвячують їм вірші, складають на їх честь пісні. Напевно, кожного свідомого українця хвилює питання стосовно воєнних конфліктів на нашій землі. Я, мої рідні та друзі ще вірять, сподіваються, що незабаром на нашу землю прийде мир.

Так чи можливий сучасний світ без війни? Надія є. Кожен з нас повинен пам’ятати, що велика біда може прорости з малого зерня. Тому, намагаймося підтримувати одне одного, бути толерантними, уникаймо агресії. Пам’ятаймо про те, що кожна нація, країна має право на мирне життя!