"Нема мені дома з ким гулять, а гуляти, господи, як хочеться! Так було мене й тягне на той вигін". "Але як його в світі всидіть вдома, коли для мене був двір тісний". "Вже я й по покрівлі лазив: і по коморі, і по клуні, і по стайні; вже й заглядав в голубині гнізда, дер горобині гнізда, скинув палицею одно ластовине гніздо, викидав горобині яєчка з гнізд та розбивав їх навіщось об колоду; але самому без хлопців було невесело дерти". "Я побіг в стайню, заглянув у кошіль, дивлюсь — голуби знеслись. Я став такий радий, що зараз забув і про місток, і про собак, і про гадюк, як усяке лихо забувається на світі."
Василько - непослух і бешкетник:
"Велика пак цяця — біла сорочка" (коли мати сварить його за те, що сорочку забруднив). "Я знав, що мама мені за цю мазанину дала б на закуску зо дві або зо три кислиці; але все-таки обмазався усей гряззю, навіть лице й лоба обмазав".
Василько-мрійник, у нього гарна уява.
"Я глянув під міст, а там так чудно, якось неначе в хаті: і дві стіні по боках, і стеля зверху, і неначе двоє здоровецьких дверей — одні проти других".
Василько по-своєму любить свою молодшу сестричку:
"Прийду було додому й сестрі принесу пучок ожини".
Василько все ж таки добра дитина:
"Я слухаю, що мати розказує бабі, та й постеріг, якого я клопоту та жалю завдав матері та батькові. Мені стало якось ніяково". "Поглядаю я на заплакане мамине лице: і жаль мене бере...". "Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові".
Answers & Comments
Verified answer
Відповідь:
Хлопчик непосидючий і цікавий:
"Нема мені дома з ким гулять, а гуляти, господи, як хочеться! Так було мене й тягне на той вигін". "Але як його в світі всидіть вдома, коли для мене був двір тісний". "Вже я й по покрівлі лазив: і по коморі, і по клуні, і по стайні; вже й заглядав в голубині гнізда, дер горобині гнізда, скинув палицею одно ластовине гніздо, викидав горобині яєчка з гнізд та розбивав їх навіщось об колоду; але самому без хлопців було невесело дерти". "Я побіг в стайню, заглянув у кошіль, дивлюсь — голуби знеслись. Я став такий радий, що зараз забув і про місток, і про собак, і про гадюк, як усяке лихо забувається на світі."
Василько - непослух і бешкетник:
"Велика пак цяця — біла сорочка" (коли мати сварить його за те, що сорочку забруднив). "Я знав, що мама мені за цю мазанину дала б на закуску зо дві або зо три кислиці; але все-таки обмазався усей гряззю, навіть лице й лоба обмазав".
Василько-мрійник, у нього гарна уява.
"Я глянув під міст, а там так чудно, якось неначе в хаті: і дві стіні по боках, і стеля зверху, і неначе двоє здоровецьких дверей — одні проти других".
Василько по-своєму любить свою молодшу сестричку:
"Прийду було додому й сестрі принесу пучок ожини".
Василько все ж таки добра дитина:
"Я слухаю, що мати розказує бабі, та й постеріг, якого я клопоту та жалю завдав матері та батькові. Мені стало якось ніяково". "Поглядаю я на заплакане мамине лице: і жаль мене бере...". "Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові".
Пояснення: