Перше місце за вагомістю внеску в українську революцію беззаперечно посів голова Центральної Ради у 1917-1918 роках Михайло Грушевський.
Його обрали керівником Центральної Ради у березні 1917 року одноголосно. Він формально керував УНР до гетьманського перевороту у квітні 1918 року.
Симон Петлюра
Друге місце в десятці посів один з керівників Директорії УНР Симон Петлюра.
У генеральному секретаріаті УНР займав посаду, аналогічну міністру оборони.
Володимир Винниченко
Третє місце у переліку посів керівник Генерального секретаріату УНР - письменник Володимир Винниченко.
Його називають автором майже всіх декларацій та законодавчих актів УНР. Він з перервами керував урядом аж до гетьманського перевороту. Сповідував ліві соціалістичні погляди.
Павло Скоропадський
Умовне четверте місце у рейтингу зайняв керівник Української держави гетьман Павло Скоропадський.
Представник старої козацької родини був бойовим генералом російської армії, й у часи Центральної Ради керував українізованим бойовим підрозділом - 1-м українським корпусом.
Проте через свою незгоду з лівою політикою мав часті конфлікти з керівниками УНР й наприкінці 1917 року пішов у відставку.
Євген Коновалець
П'яте місце у рейтингу дісталось відомому військовому діячу часів революції та засновнику ОУН Євгену Коновальцю.
Михайло Омелянович-Павленко
Шосте місце за результатами опитування істориків посів військовий командувач Михайло Омелянович-Павленко.
Офіцер російської армії, який пройшов війну з Японією та Першу світову, під час революції долучився до створення українського війська.
Євген Петрушевич
На сьомому місці опинився керівник Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич.
Петро Болбочан
Восьме місце посів полковник Петро Болбочан, який став відомим завдяки кримському походу українських військ.
З початку революції брав участь у формуванні українських військових структур, пізніше командував Запорізьким куренем, який заходив у Київ після відступу більшовиків на початку 1918 року.
У квітні 1918 року командував кримською групою армії УНР. 22 та 24 квітня зайняв Джанкой та Сімферополь, проте на вимогу німецького командування українські війська припинили наступ.
Нестор Махно
До десятки знакових діячів української революції історики включили і анархіста Нестора Махна, хоча і з негативною оцінкою.
Микола Міхновський
Умовну десятку ключових діячів української революції замикає Микола Міхновський.
Ще до революції він написав відому брошуру "Самостійна Україна" з обґрунтуванням потреби розриву з Москвою та створення незалежної України.
Із перших днів революції почав спроби організації українських військових частин у Києві, що не дуже подобалось керівництву "лівої" Центральної Ради.
Виступав за швидке проголошення самостійності України.
Answers & Comments
Ответ: Михайло Грушевський
Перше місце за вагомістю внеску в українську революцію беззаперечно посів голова Центральної Ради у 1917-1918 роках Михайло Грушевський.
Його обрали керівником Центральної Ради у березні 1917 року одноголосно. Він формально керував УНР до гетьманського перевороту у квітні 1918 року.
Симон Петлюра
Друге місце в десятці посів один з керівників Директорії УНР Симон Петлюра.
У генеральному секретаріаті УНР займав посаду, аналогічну міністру оборони.
Володимир Винниченко
Третє місце у переліку посів керівник Генерального секретаріату УНР - письменник Володимир Винниченко.
Його називають автором майже всіх декларацій та законодавчих актів УНР. Він з перервами керував урядом аж до гетьманського перевороту. Сповідував ліві соціалістичні погляди.
Павло Скоропадський
Умовне четверте місце у рейтингу зайняв керівник Української держави гетьман Павло Скоропадський.
Представник старої козацької родини був бойовим генералом російської армії, й у часи Центральної Ради керував українізованим бойовим підрозділом - 1-м українським корпусом.
Проте через свою незгоду з лівою політикою мав часті конфлікти з керівниками УНР й наприкінці 1917 року пішов у відставку.
Євген Коновалець
П'яте місце у рейтингу дісталось відомому військовому діячу часів революції та засновнику ОУН Євгену Коновальцю.
Михайло Омелянович-Павленко
Шосте місце за результатами опитування істориків посів військовий командувач Михайло Омелянович-Павленко.
Офіцер російської армії, який пройшов війну з Японією та Першу світову, під час революції долучився до створення українського війська.
Євген Петрушевич
На сьомому місці опинився керівник Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич.
Петро Болбочан
Восьме місце посів полковник Петро Болбочан, який став відомим завдяки кримському походу українських військ.
З початку революції брав участь у формуванні українських військових структур, пізніше командував Запорізьким куренем, який заходив у Київ після відступу більшовиків на початку 1918 року.
У квітні 1918 року командував кримською групою армії УНР. 22 та 24 квітня зайняв Джанкой та Сімферополь, проте на вимогу німецького командування українські війська припинили наступ.
Нестор Махно
До десятки знакових діячів української революції історики включили і анархіста Нестора Махна, хоча і з негативною оцінкою.
Микола Міхновський
Умовну десятку ключових діячів української революції замикає Микола Міхновський.
Ще до революції він написав відому брошуру "Самостійна Україна" з обґрунтуванням потреби розриву з Москвою та створення незалежної України.
Із перших днів революції почав спроби організації українських військових частин у Києві, що не дуже подобалось керівництву "лівої" Центральної Ради.
Виступав за швидке проголошення самостійності України.
Объяснение: