Ответ:

I так менi хочеться пiти в лiсову далечiнь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зi срiбла вилитих, лебедiв, подивитись на їхнi спiвучi крила, що в теплому iрiю захопили весну та й принесли нам.

— Що, що, надзигльований? — мов сiро-блакитнавi, побризканi росою безсмертники, оживають старi очi.

Нижче, лiворуч, був рай, обнесений товстелезним кам'яним муром.

В його очах, обведених тiнями голоду, з'явилася давня усмiшка життєлюба, а в моїх — сльоза...

Веселi й забрьоханi, входимо в лiс.