Відповідь:

Пояснення:

1 Згодом томізм(вчення Томи Аквінського) став офіційним вченням католицької церкви,оскільки містив декілька "доказів" існування Бога

2 тому що люди були дуже набожними і підтримували церкву, а церква в свою чергу, не бажаючи знищення віри в релігію, засуджувала та карала тих вчених, які підтверджували будь-які закони фізики та хімії, що автоматично спростовувало існування Бога.

3  причина-центрі Європи хрестові походи були проти єресі. Вона вважалася не безпечнішим явищем, ніж далекі мусульмани, оскільки шкодила «тілу Христа зсередини». Найбільш яскравою єрессю в Європі був катаризм, також відомий як альбігезіанство - у Альбі, міста на півдні Франції, де він процвітав. Римо-католицька церква роками намагалася викорінити єресь з півдня Франції. Наслідки

Альбігойський хрестовий похід був завершений французьким королем Людовиком VIII. Хоча він помер незабаром після своєї перемоги на півдні, він відновив контроль над регіоном у 1226 році та дав надії сім'ї Раймонда на незалежний Тулуз. У 1229 р. Молодший Раймонд погодився на мирний договір, завдяки якому всі його предкові землі за його смерті переходили до королівського будинку. Саме тому французьку корону можна назвати остаточним переможцем.

4 Християнські жебручі ордени

Обидва головні ордени, засновані святим Домініком і святим Франциском, створено для боротьби з катарською єрессю (у південній Франції та північній Італії, відповідно), пропонуючи служіння Господу всередині суспільства.

5 у християнстві особливий церковний інститут для боротьби з єресями. Керувалася спеціальними суддями, які мали особливі судові повноваження у питаннях віри. Стояла на захисті правильності церковного вчення.

6Великий западний раскол

7 беляр народився в 1079 році біля міста Нант у Бретані. Освіту здобув в Паризькій кафедральній школі. В юності він учився у двох найвидатніших інтелектуалів того часу: Іоана Росцеліна і Гійома де Шампо.Після конфлікту з останнім та перед тим, як керувати школою при Соборі Паризької Богоматері, він викладав у паризьких школах у Мелюні, Корбелі та Сен-Женев'єві. У 1117 році йому довелося залишити соборну школу через скандал, пов'язаний з його романом із власною ученицею Елоїзою. За наказом наставника Елоїзи Абеляра кастрували, після цього обидва коханці здійснили постриження. Розлука з Елоїзою і переїзд до монастиря збільшили літературну продуктивність Абеляра і поступово скерували його інтереси в бік теології та етики. Відкритий конфлікт з церковною ієрархією призвів до засудження його роботи на Соборі в Суасоні в 1121 році. Наступного року він заснував власну школу в Куінсі, а в 1127 став абатом у монастирі в Бретані. Після декількох неспокійних років, у 1132 році він повернувся до Парижа, де продовжив викладацьку діяльність. Але в 1141 році на Санському соборі його вчення було засуджено знову, а самого Абеляра було відлучено від церкви. Цей вирок був знятий у 1142 році, незадовго до смерті філософа.