У 1900 році в Російській імперії відбувалося значне зростання виробництва і надходження капіталу. Це призвело до збільшення потреб в транспорті, енергетиці та інфраструктурі. У таких умовах Рада управління промисловим підприємствам (РУП) стала все більше почувати себе обмеженою каркасом централізованої управлінської структури.

У такому середовищі РУП звернула свою увагу на проблему автономії, що дозволяла б підприємствам бути більш самодостатніми та самоврядуваними. Це сприяло еволюції РУП від збірних органів управління до більш самодостатніх організацій, здатних забезпечувати свою роботу без потреби частого звертання до центральної влади.