Verified answer

Відповідь:Аналізується стан двосторонніх відносин у період 1991 – 2020 рр. на основі т. зв. Великого договору між Україною та Росією.

Досліджуються основні причини ускладнення взаємовідносин, а саме: не- виконання РФ взятих на себе зобов’язань; невизнання існуючих кордонів в ак- ваторіях Азовського і Чорного морів; провокаційне спорудження дамби до укра- їнського острова Тузла; дислокація Чорноморського флоту у Севастополі; на- слідки Харківських угод 2010 р.; дві «газові війни» Росії з Україною та країнами ЄС щодо використання української газотранспортної системи і, безумовно, ліквідація ядерного арсеналу України.

Ключові слова: двосторонні відносини, Великий договір, окупація Криму, війна на Сході України, мінський процес, нормандський формат переговорів.

Актуальність дослідження. Дослідження проблематики україн- сько-російських відносин, як правило, завжди розділяло науковців щодо трактування історичного минулого двох великих народів України і Росії починаючи з давніх часів Київської Русі, коли князь Олег проголосив: «Да будетъ Кіевъ матерію городов русскіх» [1].

Дослідники різних часів висвітлювали взаємовідносини України з Ро- сією відповідно до політичних уподобань існуючої влади, тому об’єктивність їхня часто піддавалася сумніву.

Зазначимо, що історично російсько-українські відносини розвивали- ся на міцному підґрунті етнічної спорідненості в рамках православної ци- вілізації. Однак, зумовлені самою географією системні контакти, а часом і належність українців і росіян до відповідно європейського та євразійсько- го геокультурних просторів формували у них, в деякій мірі, різну менталь- ність, своєрідні світоглядні цінності.

На сьогоднішній день взаємовідносини між Україною і Росією вихо- дять за рамки відносин лише двох країн. Вони впливають на долю бага- тьох інших народів і держав, перш за все європейських. Саме тому стан українсько-російських взаємовідносин привертає увагу до них і постійний інтерес громадськості обох народів.

Можемо стверджувати, що стан українсько-російських відносин най- більш ґрунтовно почав досліджуватися після отримання Україною неза- лежності у зв’язку з розпадом СРСР.

Російська Федерація як правонаступниця СРСР перед світовим товари- ством з перших кроків своєї діяльності дала зрозуміти, що колишні союзні рес- публіки, які оголосили про свою незалежність і державну самостійність, в по- дальшому мають корегувати свої дії з урахуванням інтересів і планів Москви.

Особливо це дали зрозуміти Києву та Мінську, які історично мали багато спільного: географію системних контактів; культурні, гуманітарні, людські стосунки; наявність в прикордонних районах значної кількості національних меншин; історичні та інші зв’язки. Все це давало підстави РФ розглядати Україну як стратегічного партнера і найважливішу країну з точки зору встановлення протекторату. Це була стратегічна ціль Росій- ської Федерації – зазначав В. Горбулін [2].

Постановка проблеми. Про важливість України для РФ свідчили надвагомі аргументи.

По-перше, наявність надпотужного ядерного потенціалу, який по- ступався лише США та Росії. Адже Україна успадкувала 220 одиниць стратегічних носіїв, зокрема 176 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) з 1240 боєголовками і 44 важких бомбардувальники ТУ-95, оснаще- них більш ніж тисячею ядерних крилатих ракет великої діяльності, а та- кож кількасот одиниць тактичної ядерної зброї тощо. Основою ядерної потужності України були 46 твердопаливних міжконтинентальних баліс- тичних ракет SS-24 «Satan» (укр. «Сатана») по десять боєголовок, кожна з дальністю ураження цілей більш ніж 10 тис. кілометрів [3].

По-друге, наявність потужного військового комплексу підприємств Південмаша в м. Дніпро, де виготовлялась космічно-ракетна продукція для всього Радянського Союзу; «Арсенала» і «Антонова» в Києві, інших надпотужних промислових об’єктів, які тісно пов’язані з оборонним комплексом Російської Федерації.

По-третє, наявність в України міжнародних транспортно-енергетич- них артерій: газопроводів «Прогрес», «Уренгой-Помари-Ужгород»; на- фтопроводу «Мир» тощо – об’єктів, які грали стратегічну роль у забез- печенні енергоносіями з Росії найкоротшим шляхом до Центральної та

Західної Європи.

Пояснення: