Ответ:

Объяснение:

Укладення одноособового заповіту на майно не позбавляє підпорядкованість дійсності, що майно набувалося спільно з чоловіком (дружиною) під час шлюбу. Згідно зі статтею 122 Сімейного кодексу України, якщо подружжя набуває майно на підставі придбання цього майна на спільній основі, то кожен з подружжя має на нього частку у розмірі, який дорівнює половині вартості цього майна.

Отже, в даному випадку, якщо квартира та автомобіль набувалися під час шлюбу та витрачалися на потреби сім'ї, то дружина може претендувати на частку в їх вартості. Однак, якщо було доведено, що майно було набуто виключно С. та на його кошти, то заповіт на це майно буде дійсним, і дружина не зможе претендувати на частку в його вартості.

У будь-якому випадку, рішення суду залежатиме від того, чи було доведено, що майно було набуто спільно або виключно однією з осіб, а також від доказів щодо правомірності та валідності заповіту.

Відповідь:

Згідно з Кодексом законів про приватизацію державного майна та Цивільним кодексом України, громадянин має право на самостійне розпорядження своїм майном шляхом заповіту. Таким чином, заповіт, який склав громадянин С. на своє майно, є законним.

У цьому випадку, дружина має право на спадщину лише тієї частини майна, яка є спільною власністю подружжя. Згідно зі статтею 34 Кодексу законів про шлюб та сім'ю України, майно, нажите в шлюбі, є спільною власністю чоловіка і дружини. Таким чином, якщо громадянин С. наживав майно до шлюбу, то це майно є його власністю та підлягає розподілу відповідно до заповіту.

Отже, рішення суду буде відхилити апеляцію дружини та визнати заповіт законним, що дозволить передати всі майнові права на спадщину доньці.