Протягом 4-3 ст. до н. е. Рим дійсно переживав період постійних війн і конфліктів. На той час Рим був малим містом-державою, яке розширювало свої території та вплив на сусідні народи Італії.

У цей період Рим воював з різними народами, зокрема з сусідніми латинами, еквами, сабінами, вольсками та самнітами. Ці війни велися для розширення території, збільшення населення та отримання військової слави. Відносини між Римом та сусідніми народами були складними, і війни часто починалися через конфлікти щодо земельних ділянок та торговельних шляхів.

Римляни перемагали у цих війнах завдяки своїй військовій дисципліні, організації та тактиці. Римська армія складалася з військових підрозділів, в яких кожен воїн був дисциплінований та готовий до бойових дій. Римляни також використовували новітні зброї та технології, що давало їм перевагу на полі бою.

Крім того, Рим мав сильну економіку та був здатний забезпечувати свою армію необхідними ресурсами та зброєю. Це дозволяло Риму вести довготривалі війни та витримувати ворожі наступи.

Загалом, війни Риму у 4-3 ст. до н. е. були важливим етапом у формуванні та розширенні Римської республіки, і ці війни привели до створення однієї з найбільших та найвпливовіших держав у світі.