Читач є головним учасником літературного процесу. Читання як вид діяльності людини присутній на всіх етапах створення літератури. Автор, створюючи твір, читає тексти інших письменників, попередників і сучасників, і його герої, безумовно, – теж читачі. Завдяки читачеві здійснюється безперервний зв’язок культур і цивілізацій людства.
Поняття “читач” треба розглядати ширше, ніж “людина читає”. Будь-який літературний твір, письмове чи усне, звернене до людини. Потреба людини зрозуміти світ навколо себе, та й себе самого, спочатку була і залишається спонукальною силою творчої діяльності. Тому людина і в давні часи, сприймаючи усний текст, вже був “читачем”. При цьому читач, у всьому обсязі значення цього слова, – зовсім не пасивний адресат художнього тексту, а активний суб’єкт творчого процесу. Не слід також розуміти під словом “читач” лише окремої людини, читач – це також і перш за все людський колектив, що змінюється в часі і впливає на розвиток літератури. Так, в Античності життя вимагала епічних героїв; за часів Шекспіра людина, усвідомивши себе як особистість, визначив появу в літературі Гамлета і Дон Кіхота; сучасна література вчиться відповідати очікуванням читача ери Інтернету.
Читання в житті будь-якого утвореного розумної людини займає важливе місце. Без знань, отриманих з книг, неможливе формування особистості. Навіщо потрібно читати? Читання збагачує нашу внутрішню духовне життя, вчить і розвиває, розвиває уяву і пам’ять, збагачує словниковий запас.
У різному віці книги по-різному впливають на нас. Перші книги, казки, дитячі оповідання вчать дітей взаємодопомоги, доброти, послуху і багато чому іншому. В підлітком віці книги відображають проблеми відносин між людьми, дорослішання, любов і дружбу. У зрілому віці книги зачіпають питання різних сфер життя, будь то політика, культура, шлюб, старіння. Улюблені книги, затерті до дірок, з заламали куточками сторінок, переносять нас у літературні вигадані або реальні світи, щоб ще раз пережити солодкі моменти. З віком змінюється ставлення до книг, але “звичка до читання” повинна бути закладена ще в дитинстві.
Деякі письменники висловлюють думку, що читач – це співавтор книги. Не слід забувати, що справжній читач повинен аналізувати прочитане. Автор, створюючи свій твір, викладає свої думки і бачення предмета, але читач це все сприймає і переробляє під призмою свого досвіду, життєвої ситуації і світогляду. Одна і та ж книга може бути сприйнята людьми по-різному. Хтось побачить у ній комедію, хтось – трагедію, а хтось – нічого цікавого. Виходячи з прочитаного, читач формує свою думку не тільки про книгу, а й про автора, про світ, який той описує. Він розповідає про свої враження, виносить судження про дії і характер персонажів, оцінює їх. Не можна бездумно “ковтати” книгу, це не буде істинним “читанням”. Справжній читач готовий не тільки прочитати книгу, але і перечитати її для більш кращого розуміння сюжету, персонажів, задумки автора.
Мені подобаються слова письменника В. Набокова: “Хороший читач – це той, у якого розвинені уява, пам’ять, словниковий запас і який наділений художнім чуттям”.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
Читач є головним учасником літературного процесу. Читання як вид діяльності людини присутній на всіх етапах створення літератури. Автор, створюючи твір, читає тексти інших письменників, попередників і сучасників, і його герої, безумовно, – теж читачі. Завдяки читачеві здійснюється безперервний зв’язок культур і цивілізацій людства.
Поняття “читач” треба розглядати ширше, ніж “людина читає”. Будь-який літературний твір, письмове чи усне, звернене до людини. Потреба людини зрозуміти світ навколо себе, та й себе самого, спочатку була і залишається спонукальною силою творчої діяльності. Тому людина і в давні часи, сприймаючи усний текст, вже був “читачем”. При цьому читач, у всьому обсязі значення цього слова, – зовсім не пасивний адресат художнього тексту, а активний суб’єкт творчого процесу. Не слід також розуміти під словом “читач” лише окремої людини, читач – це також і перш за все людський колектив, що змінюється в часі і впливає на розвиток літератури. Так, в Античності життя вимагала епічних героїв; за часів Шекспіра людина, усвідомивши себе як особистість, визначив появу в літературі Гамлета і Дон Кіхота; сучасна література вчиться відповідати очікуванням читача ери Інтернету.
Читання в житті будь-якого утвореного розумної людини займає важливе місце. Без знань, отриманих з книг, неможливе формування особистості. Навіщо потрібно читати? Читання збагачує нашу внутрішню духовне життя, вчить і розвиває, розвиває уяву і пам’ять, збагачує словниковий запас.
У різному віці книги по-різному впливають на нас. Перші книги, казки, дитячі оповідання вчать дітей взаємодопомоги, доброти, послуху і багато чому іншому. В підлітком віці книги відображають проблеми відносин між людьми, дорослішання, любов і дружбу. У зрілому віці книги зачіпають питання різних сфер життя, будь то політика, культура, шлюб, старіння. Улюблені книги, затерті до дірок, з заламали куточками сторінок, переносять нас у літературні вигадані або реальні світи, щоб ще раз пережити солодкі моменти. З віком змінюється ставлення до книг, але “звичка до читання” повинна бути закладена ще в дитинстві.
Деякі письменники висловлюють думку, що читач – це співавтор книги. Не слід забувати, що справжній читач повинен аналізувати прочитане. Автор, створюючи свій твір, викладає свої думки і бачення предмета, але читач це все сприймає і переробляє під призмою свого досвіду, життєвої ситуації і світогляду. Одна і та ж книга може бути сприйнята людьми по-різному. Хтось побачить у ній комедію, хтось – трагедію, а хтось – нічого цікавого. Виходячи з прочитаного, читач формує свою думку не тільки про книгу, а й про автора, про світ, який той описує. Він розповідає про свої враження, виносить судження про дії і характер персонажів, оцінює їх. Не можна бездумно “ковтати” книгу, це не буде істинним “читанням”. Справжній читач готовий не тільки прочитати книгу, але і перечитати її для більш кращого розуміння сюжету, персонажів, задумки автора.
Мені подобаються слова письменника В. Набокова: “Хороший читач – це той, у якого розвинені уява, пам’ять, словниковий запас і який наділений художнім чуттям”.