Ответ:

Педагогіка єзуїтів — освітня система, розроблена педагогами католицького ордену єзуїтів. Педагогіка єзуїтів побудована на прагматичних засадах, метою якої було створення мережі навчальних закладів, у яких здійснювалося виховання і навчання юнаків з привілейованих соціальних верств у католицькому дусі.

Объяснение:

Виховна система

Прагнучи виховати відданих послідовників католицької церкви — "Христових воїнів, здатних протистояти ідеям протестантизму, єзуїти для своїх навчальних закладів розробили чіткі правила освітньо-виховної діяльності, детально викладені в розробленому «Шкільному статуті». Цей документ, прийнятий ще в 1599 році, зберігав свою силу аж до 1832 року.[2] У XVII — XVIII ст. єзуїти мали репутацію блискучих педагогів і викладачів.

Принципи виховання

Виховання спрямоване на розвиток індивідуальних здібностей, честолюбства, духу суперництва.

Методи стимулювання:

групове та індивідуальне суперництво;

регулярне виділення кращих і відстаючих;

щорічне урочисте проведення іспитів, що супроводжується диспутами, декламаціями, театральними виставами, церемоніями нагородження кращих; змаганнями окремих учнів, команд всередині класів, класів всередині колегій;

створення магістрату серед кращих учнів з присудженням почесних звань, організація «академій» (прообразів шкільних гуртків);

система заохочень: почесні звання, почесні місця в класі, занесення на дошку пошани;

система покарань: лави ганьби, ковпак з ослячими вухами, прізвиська;

фізичні покарання допускаються за проступки проти релігії, виконувалися світськими особами («коректорами»).

Важливе місце відводилося світському вихованню: правилами поведінки за столом, вмінню вести невимушену бесіду, бути галантним в будь-яких обставинах, підтримувати розмову на будь-яку тему, завойовувати довіру співрозмовника.

Основа єзуїтського виховання — підпорядкування особистої волі і нахилів вихованців інтересам католицької церкви і нормам християнської етики. Досягалося перш за все жорстокою всебічною регламентацією виховного та навчального процесів, впровадженням взаємного нагляду всередині класу і школи, призначенням преторів або цензорів, наглядавшими за поведінкою в класах, взаємними розбираннями поведінки на зборах, система доносів.[4]

Серед вихованців єзуїтів було чимало великих учених, письменників, філософів, політиків (Ж. Боссюе, Р. Декарт, П. Корнель, Ж.-Б. Мольєр та ін). Правда, пізніше деякі з них відреклися від своїх вчителів. Вольтер, наприклад, писав: «Батьки навчили мене лише трохи латини і дурниць». Р. Лейбніц: «Єзуїти в справі виховання залишилися нижче посередності».[5]