Емма Андівська народилася в 1931 році в місті Донецьк (тоді Сталіно). Батько письменника був хіміком-винахідником, мати — агрономом за освітою, згодом працювала вчителем біології. Через часті важкі хвороби Емма Андієвська більшість предметів здавала на вулиці. Андюська з дитинства мала чудову пам'ять. Хвороба дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а потім – у 1939 році – до Києва. У 9-10 років майбутній письменник перечитував найвідоміші твори світової літератури. На початку війни родина Андівських опинилася в Києві. Тоді ж помер батько автора – безпричинно розстріляний радянською владою. [8][9] У 1943 році хлопці з матір'ю виїхали на Захід. Сім'я жила в британській окупаційній зоні Берліна. Перебуваючи в Німеччині, дівчина відмовилася вчитися в жіночій гімназії і була прийнята в чоловічу гімназію, незважаючи на правила.[10] Крім того, у майбутньої артистки знову загострилися проблеми зі здоров'ям: три роки Емма Андіовська лежала на гіпсі, страждаючи захворюванням хребта, а вісім років ходила в корсеті. [11] Наприкінці 1949 року, під час блокади Західного Берліна, родину спочатку перевезли до табору для переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Маючи природне знайомство з оперою та одужавши від туберкульозу, Емма Андієвська брала уроки оперного співу в Берліні, а потім у таборі Міттенвальд. У 1955-1957 рр. Андівська працювала фрілансером на Радіо Свобода в Мюнхені. У 1957 році митець закінчив Вільний Університет України за спеціальністю «філософія та філологія», захистивши у Володимира Державіна магістерську дисертацію «Причини фундаментальних питань сучасної української метрики».[12] Того ж року авторка з усією родиною переїхала до Нью-Йорка, де працювала в Norcross Greeting Card Company, тестуючи дизайни вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андіовська працювала бібліотекарем у Медичній бібліотеці з Мирославом Лабоньком, майбутнім ректором Вільного університету України. У 1959 році Андіовська вийшла заміж за літературознавця, есеїста і письменника Івана Кошельоца, з яким прожила до смерті чоловіка. Після весілля пара повернулася до Мюнхена, Німеччина. У 1962 році Андюська їздила до США на один місяць щороку, щоб отримати американське громадянство. Автор знає багатьох відомих українських художників і письменників. До кола знайомих Андіовської входили скульптори Михайло Чершневський та Григор Кірк, художники Марія Дольніцька та Яків Гнєздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зєвський та Василь Барка. Після позаштатної співробітниці на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рік Емма Андіоська стала штатною співробітницею радіо до 1995 року. У цей період працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором Української філії Радіо Свобода. Працюючи на радіо, Андівеська не мав багато часу для творчості. Зараз письменниця живе в Мюнхені, де працює над своєю роботою, іноді до восьми годин. У 1992 році письменник вперше після тривалої перерви відвідав Україну. Після 2000 року Андівська неодноразово відвідувала малу батьківщину – Донецьку область. Там він відвідав виставку живопису в Донецькому художньому музеї, презентацію в конференц-залі Художнього музею та зустріч із земляками, відвідання Українського культурного центру Донецька.
Answers & Comments
Ответ:
Біографія:
Емма Андівська народилася в 1931 році в місті Донецьк (тоді Сталіно). Батько письменника був хіміком-винахідником, мати — агрономом за освітою, згодом працювала вчителем біології. Через часті важкі хвороби Емма Андієвська більшість предметів здавала на вулиці. Андюська з дитинства мала чудову пам'ять. Хвороба дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а потім – у 1939 році – до Києва. У 9-10 років майбутній письменник перечитував найвідоміші твори світової літератури. На початку війни родина Андівських опинилася в Києві. Тоді ж помер батько автора – безпричинно розстріляний радянською владою. [8][9] У 1943 році хлопці з матір'ю виїхали на Захід. Сім'я жила в британській окупаційній зоні Берліна. Перебуваючи в Німеччині, дівчина відмовилася вчитися в жіночій гімназії і була прийнята в чоловічу гімназію, незважаючи на правила.[10] Крім того, у майбутньої артистки знову загострилися проблеми зі здоров'ям: три роки Емма Андіовська лежала на гіпсі, страждаючи захворюванням хребта, а вісім років ходила в корсеті. [11] Наприкінці 1949 року, під час блокади Західного Берліна, родину спочатку перевезли до табору для переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Маючи природне знайомство з оперою та одужавши від туберкульозу, Емма Андієвська брала уроки оперного співу в Берліні, а потім у таборі Міттенвальд. У 1955-1957 рр. Андівська працювала фрілансером на Радіо Свобода в Мюнхені. У 1957 році митець закінчив Вільний Університет України за спеціальністю «філософія та філологія», захистивши у Володимира Державіна магістерську дисертацію «Причини фундаментальних питань сучасної української метрики».[12] Того ж року авторка з усією родиною переїхала до Нью-Йорка, де працювала в Norcross Greeting Card Company, тестуючи дизайни вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андіовська працювала бібліотекарем у Медичній бібліотеці з Мирославом Лабоньком, майбутнім ректором Вільного університету України. У 1959 році Андіовська вийшла заміж за літературознавця, есеїста і письменника Івана Кошельоца, з яким прожила до смерті чоловіка. Після весілля пара повернулася до Мюнхена, Німеччина. У 1962 році Андюська їздила до США на один місяць щороку, щоб отримати американське громадянство. Автор знає багатьох відомих українських художників і письменників. До кола знайомих Андіовської входили скульптори Михайло Чершневський та Григор Кірк, художники Марія Дольніцька та Яків Гнєздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зєвський та Василь Барка. Після позаштатної співробітниці на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рік Емма Андіоська стала штатною співробітницею радіо до 1995 року. У цей період працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором Української філії Радіо Свобода. Працюючи на радіо, Андівеська не мав багато часу для творчості. Зараз письменниця живе в Мюнхені, де працює над своєю роботою, іноді до восьми годин. У 1992 році письменник вперше після тривалої перерви відвідав Україну. Після 2000 року Андівська неодноразово відвідувала малу батьківщину – Донецьку область. Там він відвідав виставку живопису в Донецькому художньому музеї, презентацію в конференц-залі Художнього музею та зустріч із земляками, відвідання Українського культурного центру Донецька.
Объяснение: