Ответ:

Маленька дівчинка приїхала з мамою до великого міста. Пішли вони на базар. Мама тримала доньку за руку. Дівчинка побачила стільки цікавого, що від радощів заплескала в долоні і… загубилась у натовпі. Загубилась й заплакала.

-Мамо! Де моя мама?Люди обступили дівчинку, питають:

-Як тебе звати, дівчинко?

-Олею.

-А як маму кличуть? Скажи, ми її зараз же знайдемо.

-Маму кличуть… мамою…мамусею… . Люди всміхалися, заспокоювали дівчинку і знову питали:

-Скажи, які у твоєї мами очі – карі, голубі?...

-Очі у неї… найдобріші…

-А коси? Яке волосся у мами – чорне, русяве?

-Волосся… найкрасивіше… . Знову всміхнулися люди. Питають:

-Скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руці згадай.

-Руки у неї найласкавіші… . Пішли люди й оголосили по радіо:

«Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіше волосся, найласкавіші у світі руки». І мама одразу ж знайшлася.