Гусениця

Все довкола перебувало в русі. Птахи літали високо над землею, бджоли збирали нектар у квітів, а тварини бігали по полях та лісах. Та серед цього весняного життя, на дереві, сумна гусениця почувала себе такою зайвою. Вона не мала яскравого забарвлення, яке б допомагало їй захиститися від хижаків, не мала виростів, які б допомагали зливатися з листям дерев.

Але ця гусениця не нарікала на долю та нікому не заздрила. Вона просто переживала свій власний процес змін, який мав наступити у її житті. Часом її думки поринали у роздуми про майбутнє, що настане після змін.

І ось прийшов той день, коли гусінь знайшла собі хатку-кокон. Вона обмотала собе у нитки та перетворилася на кокон. Тепер їй залишалося лише чекати, коли настане година для її наступного перетворення.

Так, на всю свій час. І коли настав час, гусениця перетворилася на гарного метелика. Її крила були майже прозорими та прикрашені різнокольоровими малюнками. Її життя змінилося до невпізнання. Вона змогла здійснити мрію та полетіти вільно, знайомлячись з новими куточками світу.

Гусениця зрозуміла, що годину не варто підганяти, бо її треба використовувати мудро. Тільки завдяки своєму терпінню та чеканню вона здійснила неймовірний перехід від примітивної гусениці до гарної метелика. Так і людина повинна навчитися чекати свого часу та використовувати кожну хвилину мудро, аби здійснювати свої найбільші мрії та досягати успіхів.