Verified answer

Ответ:

Більшість згадок про кіммерійців у стародавніх назвах місцевостей пов’язується з Керченським півостровом і Таманню. У зв’язку з цим деякі вчені вважають, що область їхнього розселення обмежувалась тільки цими територіями. Окремі науковці заперечують зв’язок кіммерійців з Північним Причорномор’ям і вбачають у них стародавніх жителів Північного Кавказу. Однак та велика роль, яку приписує кіммерійцям антична історична традиція, а також інші дані про місця їхнього проживання дозволяють вважати кіммерійців численною групою чи союзом племен, що займали не тільки Керченський півострів і Тамань, а й увесь Крим і всю степову смугу Північного Причорномор’я.

Кіммерійці та їх культура здавна становлять великий інтерес для вітчизняних і зарубіжних учених. Серйозне вивчення пам’яток кіммерійців на території України започаткували ще радянські вчені. З числа скарбів та окремих знахідок бронзових предметів у Північному Причорномор’ї вони визначили такі, що їх можна впевнено віднести до перших століть І тисячоліття до н. е., тобто до тієї пори, коли тут жили історично відомі кіммерійці. Серед цих речей є кинджали, наконечники списів, сокири, бронзові ножі, серпи та інші вироби, які свідчать про те, що кіммерійці за рівнем культури не поступалися жодному іншому народові на сусідніх територіях у Східній і Середній Європі.

У могилі кіммерійського вождя зі складним дерев’яним склепінням, відкритій археологами у Широкому кургані біля с. Мала Лепетиха Херсонської обл., знайдено два чудові кинджали. Один з них виготовлений повністю з бронзи, а другий складається з бронзової рукоятки і залізного клинка.

У кургані біля хутора Лук’янівка, поблизу Каховки, виявлено поховання жінки, що лежала в скорченому положенні на боці. Там знайдено янтарні і скляні буси, бронзова фібула і глиняний лощений кубок.

Кінні загони кіммерійців були дуже рухливими. На цій підставі кіммерійців прийнято вважати кочівниками. Проте чимало свідчень про їхню культуру в Причорномор’ї дозволяє іншим ученим вбачати в них осілі пастушо-землеробські племена. З такою думкою узгоджується також факт існування деяких «кіммерійських» за назвами поселень і містечок античного часу на Боспорі. Зауважимо, що Гомер описує кіммерійців як жителів міста, а не степових кочовищ.

За найновішими даними, представники кіммерійської культури походять від племен – носіїв так званої Зрубної культури, що просунулися приблизно в другій половині II тисячоліття до н. е. з-за Дону в Північне Причорномор’я. Таким чином, час перебування кіммерійців на землях сучасної України можна датувати від ХІІ–ХІ ст. до н. е. до VII ст. до н. е.

Походження кіммерійських племен пояснює багато чого в характері їхньої матеріальної культури, в основі своїй східної. Збереглося кілька «царських» імен, які дозволяють констатувати, що імена кіммерійських вождів були іранського походження. Ім’я кіммерійського «царя» Сандакшатра, відоме за ассирійськими джерелами, означає по-староіранському «влада бога Сандона», а ім’я Тсушпа пояснюється з іранської мови як «міцнокінний».

Обмаль мовних даних не дозволяє з достатньою впевненістю установити етнічну належність кіммерійців. Характерно, зокрема, що давні джерела завжди змішували кіммерійців зі скіфами, належність яких до північних іраномовних племен встановлена лінгвістичними дослідженнями. Отже, кіммерійці, найімовірніше, могли входити до іраномовних племен.В уявленні греків кіммерійці були первісними жителями Північного Причорномор’я. На підтвердження цього давньогрецький історик Геродот (V ст. до н. е.) наводить деякі сучасні йому географічні назви, зв’язані з перебуванням тут кіммерійців.Доба раннього заліза на території України пов’язана з проживанням тут народів, назви яких дійшли до нас. Завдячуючи передусім давньогрецьким, а також ассирійським та іншим писемним джерелам ми говоримо вже не про анонімні народи – племена археологічних культур, а про кіммерійців, скіфів, сарматів та давньогрецькі колонії на півдні України.

Найдавнішою народністю в межах території України, назва котрої засвідчена історією, є кіммерійці. За Гомером, вони були жителями найвіддаленішої з північних країн, якої досягав у своїх подорожуваннях легендарний Одіссей.