Ответ:

Є у нашого народу такий давній звичай. Напередодні Різдва, у Святвечір, молодь ходить від хати до хати і співає під вікнами колядки. Кажуть, у давнину наші предки-язичники вважали Коляду за бога. З тих часів і походять колядки. Та в християнські часи в колядках співають про народження Христа, бажають здоров’я господарю, господині, їхнім дітям. Колядникам господар чи господиня завжди кидають у мішок ковбасу, паляниці, горіхи, різні солодощі, гроші.

Дівчата і парубки вийшли на вулицю, осяяну місяцем. Як добре бути в ком панії дівчат і парубків, разом з ними і жартувати! Веселою юрбою з мішками подарунків, пустуючи і сміючись, ковзаючись та кидаючи один в одного сні» ки, іде від хати до хати молодь.

А ті, хто залишився цього вечора вдома, збираються всією родиною за святковим столом. На стіл ставлять пісні страви. Головною стравою на Святвечір є кутя — варена пшениця з маком і медом.

А наступного дня ше до світанку люди ідуть до церкви. Усі одягнені в наіі краще вбрання. На головах дівчат яскравіють стрічки, на шиях виблискують на миста, хрести, дукати. Усі люди всміхнені, бо настало свято.