Відповідь:1. Економічно розвинені країни - 23 країни, де мешкає 15% населення світу, але вони виробляють 3/5 світової промислової продукції. Ці країни мають величезні фінансові ресурси, і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій. Основна закономірність цих країн - наявність високорозвиненого господарства, а якому об'єднуються діяльність держави і потужних груп національного і транснаціонального капіталу.
Особливе місце посідають головні країни, так звана "велика сімка" - США, Японія, ФРН, Франція, Велика Британія, Італія і Канада.
На них припадає майже половина ВВП і виробництва промислової продукції світу. Для цих країн характерні такі риси: всі вони постіндустріальні або індустріальні, їх корпорації контролюють основну частину світового господарства.До інших країн даного типу належать малі промислове розвинені країни Європи - Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія та ін., а також промислове розвинені країни південної півкулі: Австралія, Нова Зеландія, ПАР.
2. Середньорозвинені країни перехідної економіки, в яких сформувався сучасний механізм ринкової економіки. Господарство цих країн має скромніші економічні показники порівняно з розвиненими державами і не остаточно сформовану структуру господарства.
Серед них виділяють Іспанію, Португалію, Туреччину, Грецію, а також країни нової індустріалізації - Республіку Корею, Тайвань, Сінгапур, Мексику, Уругвай, Бразилію та ін. В цих країнах відбуваються динамічні процеси перебудови господарства. Поштовхом до цього були значні інвестиції американського і японського капіталу, впровадження передових технологій.
3. Постсоціалістичні країни перехідної економіки - молоді незалежні держави - колишні республіки СРСР (Україна, Росія, Білорусь, Молдова та ін.), а також постсоціалістичні країни Європи (Польща, Чехія, Словаччина та ін.), що стали на шлях розвитку ринкової економіки. Ці країни займають 18% території земної суші, в них мешкає 7,5% населення світу, їх частка у ВНП світу - 3,5%.
Тут сформувався індустріальний тип економіки. Економічна політика країн цієї групи була спрямована на індустріалізацію, створення державних підприємств, продукція яких часто була не конкурентоспроможною і тому орієнтувалася на внутрішній ринок. Хоча зараз в цих країнах проводяться ринкові реформи, у більшості з них економіка знаходиться в кризовій ситуації.
4. Країни, що розвиваються - 128 країн Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії; займають 50% земної суші, де мешкає 52% населення світу; їх частка у ВНП світу - 20%. Історико-географічні особливості розвитку, а також спільні соціально-економічні проблеми (багатоукладність, аграрно-сировинний характер господарства тощо), які їм доводиться розв'язувати, об'єднують їх в окрему групу. На розвитку цих країн позначилося колоніальне минуле.
Виділяють багато підтипів таких країн. Основні з них: країни з порівняно зрілою структурою господарства (Індія, Індонезія, Марокко, Єгипет та ін.); країни - експортери нафти з високими прибутками (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Ірак, Іран та ін.); найменш розвинені країни, що відзначаються надзвичайно слабким розвитком продуктивних сил в сільському господарстві переважають монокультури, промисловість відсутня.
5. Країнами з централізованим управлінням економікою лишаються Китайська Народна Республіка, Корейська Народно-Демократична Республіка, В'єтнам, Лаос, Куба. Вони займають 7,8% земної суші, де мешкає 25% населення світу, їхня частка у світовому ВНП - 2,5%.
Хоча ринкові відносини дедалі більше проникають в економіку цих країн, у них зберігаються командно-адміністративні методи господарювання і здебільшого низький рівень соціально-економічного розвитку.
Answers & Comments
Відповідь:1. Економічно розвинені країни - 23 країни, де мешкає 15% населення світу, але вони виробляють 3/5 світової промислової продукції. Ці країни мають величезні фінансові ресурси, і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій. Основна закономірність цих країн - наявність високорозвиненого господарства, а якому об'єднуються діяльність держави і потужних груп національного і транснаціонального капіталу.
Особливе місце посідають головні країни, так звана "велика сімка" - США, Японія, ФРН, Франція, Велика Британія, Італія і Канада.
На них припадає майже половина ВВП і виробництва промислової продукції світу. Для цих країн характерні такі риси: всі вони постіндустріальні або індустріальні, їх корпорації контролюють основну частину світового господарства.До інших країн даного типу належать малі промислове розвинені країни Європи - Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія та ін., а також промислове розвинені країни південної півкулі: Австралія, Нова Зеландія, ПАР.
2. Середньорозвинені країни перехідної економіки, в яких сформувався сучасний механізм ринкової економіки. Господарство цих країн має скромніші економічні показники порівняно з розвиненими державами і не остаточно сформовану структуру господарства.
Серед них виділяють Іспанію, Португалію, Туреччину, Грецію, а також країни нової індустріалізації - Республіку Корею, Тайвань, Сінгапур, Мексику, Уругвай, Бразилію та ін. В цих країнах відбуваються динамічні процеси перебудови господарства. Поштовхом до цього були значні інвестиції американського і японського капіталу, впровадження передових технологій.
3. Постсоціалістичні країни перехідної економіки - молоді незалежні держави - колишні республіки СРСР (Україна, Росія, Білорусь, Молдова та ін.), а також постсоціалістичні країни Європи (Польща, Чехія, Словаччина та ін.), що стали на шлях розвитку ринкової економіки. Ці країни займають 18% території земної суші, в них мешкає 7,5% населення світу, їх частка у ВНП світу - 3,5%.
Тут сформувався індустріальний тип економіки. Економічна політика країн цієї групи була спрямована на індустріалізацію, створення державних підприємств, продукція яких часто була не конкурентоспроможною і тому орієнтувалася на внутрішній ринок. Хоча зараз в цих країнах проводяться ринкові реформи, у більшості з них економіка знаходиться в кризовій ситуації.
4. Країни, що розвиваються - 128 країн Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії; займають 50% земної суші, де мешкає 52% населення світу; їх частка у ВНП світу - 20%. Історико-географічні особливості розвитку, а також спільні соціально-економічні проблеми (багатоукладність, аграрно-сировинний характер господарства тощо), які їм доводиться розв'язувати, об'єднують їх в окрему групу. На розвитку цих країн позначилося колоніальне минуле.
Виділяють багато підтипів таких країн. Основні з них: країни з порівняно зрілою структурою господарства (Індія, Індонезія, Марокко, Єгипет та ін.); країни - експортери нафти з високими прибутками (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Ірак, Іран та ін.); найменш розвинені країни, що відзначаються надзвичайно слабким розвитком продуктивних сил в сільському господарстві переважають монокультури, промисловість відсутня.
5. Країнами з централізованим управлінням економікою лишаються Китайська Народна Республіка, Корейська Народно-Демократична Республіка, В'єтнам, Лаос, Куба. Вони займають 7,8% земної суші, де мешкає 25% населення світу, їхня частка у світовому ВНП - 2,5%.
Хоча ринкові відносини дедалі більше проникають в економіку цих країн, у них зберігаються командно-адміністративні методи господарювання і здебільшого низький рівень соціально-економічного розвитку.
Пояснення: