Verified answer

Ответ:

Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу зруба- ли струнку Ялинку. Привезли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та цукерками прибрали. Бігають діти навколо Ялинки милуються, пісні співають. Радісно дітям. А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі.
Моє продовження:
Боїться Ялинка, невже це я тут зістанусь? Вже сумно, аж плач бере, а навколо сміх дитячий. Ось потемніло вже давно, зірки на небо вийшли. Ялинці ні сміху, ні радості, ні веселощів немає. Сумно їй, страшно, боязно, що ж його робити. Та почула Ялинка стукіт у вікні, виглянула, а там зайчик сіренький:
—Ой, ялинонько, ой, рідненька! Як мені без тебе сумно, як мені без тебе тяжко, важко, ходімо назад, ходімо до лісу!
Звісно погодилась Ялинка, не дуже то й солодко їй було в цьому домі. Поскидала Ялинка прикраси, та й тихенько побігла з зайчиком сіреньким до лісу. Там же й Новий рік зустріла з другом, був у неї і сміх, і радіть, і веселощі, усе було та й швидко так пройшло...

Объяснение: немає:)