У результаті російсько-турецької війни 1768-1774 рр. рос-ія захопила частину чорноморського узбережжя і відвоювала в Османської імперії Кримське ханство. Поглинення ханства було лише питанням часу, а поки що імперія взялася за знищення осередку козацької вольності — Нової Січі. У червні 1775 р. російське військо під командуванням генерала Петра Текелія оточило Січ, зруйнувало оборонні споруди, вивезли до Петербурга архів і січову скарбницю з клейнодами. Останній кошовий отаман П. Калнишевський разом із старшиною були засуджені до заслання.
Лише через два місяці, на початку серпня 1775 р., Катерина II видала маніфест, у якому повідомляла про знищення Запорозької Січі та причини цього акту.
У XVIII ст. рос-ія істотно укріпила свою могутність, а Кримське ханство не могло вже самостійно дати відсіч ворогові через посилення проросійських настроїв серед верхівки суспільства Кримського ханства та слабкість правителів держави - ханів.
Васали ханства — Буджацьку та Єдисанську орди ногайців — перейшли на бік рос-ії. Російські дипломати також умовляли й кримського хана Каплана II Гірея проголосити незалежність Кримського ханства та відірватися від Туреччини. Дізнавшись про ці перемовини, турецький султан швидко змінив хана. Селім III Гірей відкинув пропозиції рос-ії.
У відповідь у 1771 р. Катерина II віддала наказ про окупацію Криму. Скориставшись внутрішніми суперечностями в правлячих колах Кримського ханства та присутністю російських військ, ханський престол посів ставленик рос-і-ї Сагіб II Гірей, який проголосив Кримське ханство незалежною державою. Після завершення російсько-турецької війни 1768-1774 рр. - за Кючук-Кайнарджійським миром Османська імперія визнавала незалежність Криму.
Останній проросійський хан Шагін Гірей (1777-1783 рр.) виявився ворогом власного народу, тому у 1783 р. він зрікся трону за умови щорічної виплати 200 тис. рублів та обіцянки престолу в Персії, коли рос-ія її захопить. Але правителем Персії він так і не став.
Успішна для російської імперії боротьба за панування в Північному Причорномор’ї супроводжувалася активним зламом традиційного укладу життя жителів регіону й колонізацією краю.
Answers & Comments
Відповідь:
У результаті російсько-турецької війни 1768-1774 рр. рос-ія захопила частину чорноморського узбережжя і відвоювала в Османської імперії Кримське ханство. Поглинення ханства було лише питанням часу, а поки що імперія взялася за знищення осередку козацької вольності — Нової Січі. У червні 1775 р. російське військо під командуванням генерала Петра Текелія оточило Січ, зруйнувало оборонні споруди, вивезли до Петербурга архів і січову скарбницю з клейнодами. Останній кошовий отаман П. Калнишевський разом із старшиною були засуджені до заслання.
Лише через два місяці, на початку серпня 1775 р., Катерина II видала маніфест, у якому повідомляла про знищення Запорозької Січі та причини цього акту.
У XVIII ст. рос-ія істотно укріпила свою могутність, а Кримське ханство не могло вже самостійно дати відсіч ворогові через посилення проросійських настроїв серед верхівки суспільства Кримського ханства та слабкість правителів держави - ханів.
Васали ханства — Буджацьку та Єдисанську орди ногайців — перейшли на бік рос-ії. Російські дипломати також умовляли й кримського хана Каплана II Гірея проголосити незалежність Кримського ханства та відірватися від Туреччини. Дізнавшись про ці перемовини, турецький султан швидко змінив хана. Селім III Гірей відкинув пропозиції рос-ії.
У відповідь у 1771 р. Катерина II віддала наказ про окупацію Криму. Скориставшись внутрішніми суперечностями в правлячих колах Кримського ханства та присутністю російських військ, ханський престол посів ставленик рос-і-ї Сагіб II Гірей, який проголосив Кримське ханство незалежною державою. Після завершення російсько-турецької війни 1768-1774 рр. - за Кючук-Кайнарджійським миром Османська імперія визнавала незалежність Криму.
Останній проросійський хан Шагін Гірей (1777-1783 рр.) виявився ворогом власного народу, тому у 1783 р. він зрікся трону за умови щорічної виплати 200 тис. рублів та обіцянки престолу в Персії, коли рос-ія її захопить. Але правителем Персії він так і не став.
Успішна для російської імперії боротьба за панування в Північному Причорномор’ї супроводжувалася активним зламом традиційного укладу життя жителів регіону й колонізацією краю.
Пояснення: