Мова твоя, Україно, з мови твоїх солов'їв.

Розквітай же, слово, і в родині і у школі.

Яка ж ти, о воле,  прекрасна, пречиста! Ти нам і не снилась такою.

Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ!

Геть, розбишако, в далекі степи! Спи, моя ластівко, солодко спи!

Сьогодні, видно, дощу вже не буде.

В тихій задумі...стоять вони край того гаю, охоплені осіннім пожаром, вслухаються в таємничий шум, а чи, може, до самих себе, здається, п'ють сонячну живицю.

Я, сподіваюся, незабаром побуваю ще раз у цьому місті.

Чужа душа, то, кажуть, темний ліс.

Коли на вас вискочить дикий звір і ви не встигли втекти, тоді вже, ясна річ, стріляйте.