1

Наміри й мотиви дій радянської влади в повоєнному українському місті й селі були наступними:

Відновлення економіки. Радянський уряд прагнув відновити економіку України, яка була сильно пошкоджена війною. Для цього було необхідно відновити промисловість, сільське господарство та транспорт.

Посилення контролю над населенням. Радянський уряд прагнув посилити контроль над населенням України. Для цього було проведено ряд заходів, таких як ліквідація українського національно-визвольного руху, посилення репресій проти опозиції та пропаганда комуністичних ідей.

Створення соціалістичного суспільства. Радянський уряд прагнув створити соціалістичне суспільство в Україні. Для цього було проведено ряд заходів, таких як колективізація сільського господарства, індустріалізація та ліквідація приватної власності.

Історики стверджують, що повоєнний дефіцит продуктів харчування загострював відчуття зубожіння і несправедливості, змушував містян і селян міркувати про причини цього – виходити за межі буденних потреб і звертатися до державної політики.

Я згоден з цим твердженням. Повоєнний дефіцит продуктів харчування був серйозною проблемою для населення України. Люди були змушені їсти менш якісну їжу, а іноді навіть голодувати. Це викликало у них глибоке незадоволення радянською владою.

Дефіцит продуктів харчування також змушував людей міркувати про причини цієї проблеми. Люди розуміли, що радянська влада не може забезпечити їх продовольством, що є ознакою її нездатності та несправедливості. Це спонукало їх до активної політичної діяльності, яка часто виходила за межі буденних потреб.

Наприклад, у 1946-1947 роках в Україні відбулися масові протести проти голоду. Люди вимагали від радянської влади надати їм продовольство та покращити умови життя. Ці протести були придушені радянською владою, але вони показали, що люди не були готові миритися з існуючим становищем.

Дефіцит продуктів харчування також призвів до зростання українського національно-визвольного руху. Люди вважали, що радянська влада не може забезпечити їх навіть найнеобхіднішим, тому вони були готові підтримати рух за незалежність України.

Таким чином, повоєнний дефіцит продуктів харчування був важливим фактором, який сприяв розвитку політичної активності в Україні. Він загострював відчуття зубожіння і несправедливості, змушував людей міркувати про причини цього та виходити за межі буденних потреб.