Ответ:

Опинившись в палаці Снігової королеви, я почував себе дуже самотньо. Все навкруги було заметено білим снігом, а палаць виглядав монументально і безжиттєво. Аж раптом з’явився Кай. Я не знаходив слів, щоб описати свої відчуття. Кай виглядав так, ніби він був чужим, а не моїм другом.

За казкою Ганса Крістіана Андерсена, Кай був зачарований Сніговою королевою і забув про свою родину та друга. Але я не можу повірити, що цей хлопець, якого я знаю з дитинства, може стати таким бездушним і одержимим.

Я бачив у Каю свого однодумця. Ми завжди разом гралися, вчилися і досліджували світ. Але тепер він був іншим – холодним і байдужим до всього навкруги. Я намагався його переконати повернутися додому, але він не чув мене.

Мої взаємини з Каем були б складними. Я був би готовий зробити все можливе, щоб повернути його до родини і врятувати його від зачарування Снігової королеви. Але я був би обережним, не знаючи, як він відреагує на мої слова та дії.

У цьому палаці я зрозумів, що дружба – це найцінніше, що маємо в житті. Навіть у найскладніших ситуаціях, коли здається, що все загублено, ми можемо покластися на своїх друзів. І хоча Кай був зачарований, я не втратив надію повернути його до родини та друзів.