Відповідь:У середньовіччі, історичний процес уявляли як Божу волю, від Бога залежну і незмінну. Вони вірили, що історія має свій початок та кінець, і що Бог визначає ці межі. Початок вважали створенням світу, а кінець - Судним днем, коли людство буде судитися за свої гріхи.

У середньовіччі майже не писали розлогих історичних текстів з трактуванням подій, оскільки вони вважали, що історія відбувається відповідно до Божої волі, і нічого не можна було змінити. Тому вони записували події коротко і фактично, не роблячи спроби трактувати їх.

Метою коротких записів з дотриманням хронології подій є збереження історичних фактів і розповідь про них в хронологічному порядку. Такі записи називаються хроніками або літописами.

Терміни, які використовуються для позначення коротких записів з дотриманням хронології подій, це "хроніка", "літопис", "аннали", "хронограф", "літописець".

Найдавнішим зі збережених хронографів історії Русі-України є "Повість временних літ", автором якої вважається Нестор-літописець.

Пояснення: