Він стояв на кормі з веслом,суворий і красивий і дивився вперед,поверх нас. За вікном спить ніч-в темне небо загорнена,зорями прихорошена. Осяяний сонцем перед нами розкривався зовсім новий світ. Стаючи на обраний гостинець,ми знаємо,хто шлях той торував. Усяка пташечка радіючи співала. Я йшов не поспішаючи. На кладці обнявшись стояли дві дівчини. Остап стояв вагаючись. Незважаючи на погану погоду біля освітленого під'їзду театру панувало пожвавлення. Я був молодий і здоровий і міг працювати не втомлюючись. Умови життя поступово змінювалися і ставали для них несприятливими,особливо для потомства.