6. Територіях підпорядкованих Великому князівству Литовському залишалися в силі всі ті закони та звичаї, які діяли там на той момент, які були закріплені первними договорами (їх називали рядами) великого князя (на кожній місцевості був свій удільний князь) з місцевими жителями та землевласниками. Городяни залишали за собою давні права та привілеї. Бояри залишили собі свої отримані родові землі, але повинні були відбувати військові повинності для нового сюзерена (більшого земвлеволодільця). Іншими словами, вони нічого нового не привнесли та кардинально старого не змінили.
7. У першій половині ХІІ ст. Буковина входила до складу Галицько-Волинської держави. У зв’язку із занепадом останньої після монголо-татарської навали, у першій половині XIV ст. північна частина Буковини перейшла під владу Золотої Орди. Внаслідок цьго, на територї Буковини відокремилася Шипинська земля (орієнтовано територія сучасної Чернівецької області), яка перебувала у залежності від золотоординців. Уже з середини XIV ст. Північна Буковина відійшла до Угорщини, де місцеве управління отримали у свої руки угорські намісники. На землях же південної частини Буковини активно розселилися волохи (румуни).У 1359 році внаслідок боротьби волоського та молдавського населення за створення власної держави утворилося самостійне Молдавське князівство, до складу якого на правах автономії потрапила й Північна Буковина (Шипинська земля). Щодо територіально-адміністративного устрою Буковини, то її територію було поділено на декілька волостей (повітів), що очолювалися старостами. Одним із найважливіших центрів волостей Молдавського князівства було місто Хотин, оскільки, будучи торгівельно-ремісничим пунктом на лінії кордону, там було розбудовано добре укріплений замок-фортецю.
9. Українцям XIV-XV століть вдалося зберегти себе завдяки кільком передумовам:
Географічне положення: Україна мала великі простори, в тому числі ліси, степи та гори, які надавали природну оборонну перевагу. Це дозволяло українським народам уникати нападів та нав'язувати свої умови ворогам.
Військова організація: Українські князі та воїнські братства, такі як козаки, розвинули високий рівень військової організації. Вони були добре підготовлені, мали гнучкі тактики та здатність до швидких рішень, що дозволяло їм ефективно захищати свої території.
Політична уніфікація: У XIV-XV століттях деякі українські князі об'єдналися великими державами, такими як Велике князівство Литовське та Галицько-Волинське князівство. Це зміцнювало оборонні потужності та підвищувало шанси на збереження незалежності.
Етнічна свідомість: Український народ володів високою ступенем національної свідомості та самосвідомості. Він зберігав свою мову, культуру, традиції та ідентичність, що сприяло єднанню та мотивації для захисту своєї землі.
Дипломатичні навички: Українські князі вміло маневрували між сусідніми державами, знаходячи спільну мову з різними політичними силами.
10. У останній третині XV та першій половині XVI століть Україна стала свідком трагедії свого населення. Це був період економічної, соціальної . Російська Імперія
Answers & Comments
Ответ:
6. Територіях підпорядкованих Великому князівству Литовському залишалися в силі всі ті закони та звичаї, які діяли там на той момент, які були закріплені первними договорами (їх називали рядами) великого князя (на кожній місцевості був свій удільний князь) з місцевими жителями та землевласниками. Городяни залишали за собою давні права та привілеї. Бояри залишили собі свої отримані родові землі, але повинні були відбувати військові повинності для нового сюзерена (більшого земвлеволодільця). Іншими словами, вони нічого нового не привнесли та кардинально старого не змінили.
7. У першій половині ХІІ ст. Буковина входила до складу Галицько-Волинської держави. У зв’язку із занепадом останньої після монголо-татарської навали, у першій половині XIV ст. північна частина Буковини перейшла під владу Золотої Орди. Внаслідок цьго, на територї Буковини відокремилася Шипинська земля (орієнтовано територія сучасної Чернівецької області), яка перебувала у залежності від золотоординців. Уже з середини XIV ст. Північна Буковина відійшла до Угорщини, де місцеве управління отримали у свої руки угорські намісники. На землях же південної частини Буковини активно розселилися волохи (румуни).У 1359 році внаслідок боротьби волоського та молдавського населення за створення власної держави утворилося самостійне Молдавське князівство, до складу якого на правах автономії потрапила й Північна Буковина (Шипинська земля). Щодо територіально-адміністративного устрою Буковини, то її територію було поділено на декілька волостей (повітів), що очолювалися старостами. Одним із найважливіших центрів волостей Молдавського князівства було місто Хотин, оскільки, будучи торгівельно-ремісничим пунктом на лінії кордону, там було розбудовано добре укріплений замок-фортецю.
9. Українцям XIV-XV століть вдалося зберегти себе завдяки кільком передумовам:
Географічне положення: Україна мала великі простори, в тому числі ліси, степи та гори, які надавали природну оборонну перевагу. Це дозволяло українським народам уникати нападів та нав'язувати свої умови ворогам.
Військова організація: Українські князі та воїнські братства, такі як козаки, розвинули високий рівень військової організації. Вони були добре підготовлені, мали гнучкі тактики та здатність до швидких рішень, що дозволяло їм ефективно захищати свої території.
Політична уніфікація: У XIV-XV століттях деякі українські князі об'єдналися великими державами, такими як Велике князівство Литовське та Галицько-Волинське князівство. Це зміцнювало оборонні потужності та підвищувало шанси на збереження незалежності.
Етнічна свідомість: Український народ володів високою ступенем національної свідомості та самосвідомості. Він зберігав свою мову, культуру, традиції та ідентичність, що сприяло єднанню та мотивації для захисту своєї землі.
Дипломатичні навички: Українські князі вміло маневрували між сусідніми державами, знаходячи спільну мову з різними політичними силами.
10. У останній третині XV та першій половині XVI століть Україна стала свідком трагедії свого населення. Це був період економічної, соціальної . Російська Імперія