У травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смолини і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь… Найдрібніше створіння і те поспішає розплескати по всьому лісу свою весняну радість.
Раптом – вона! Два блискучі листки біля самої землі.
На високому стеблі – кудлате біло-кремове суцвіття…
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а на ньому – жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли коні та й самі переслідувачі вкрай стомилися, татарський бей махнув рукою: хай тікають – усе одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці оті бульбочки жувати – втамували голод, погасили спрагу, поволі почали повертати сили… Ніхто не загинув.
У травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смолини і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніше створіння й те поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.
Раптом - вона! Два блискучі листки біля самої землі. На високому стеблі - кудлате біло-кремове суцвіття...
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі стомилися, татарський бей махнув рукою: хай тікають - усе одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці оті бульбочки жувати - втамували* голод, погасили спрагу, поволі почали повертати сили... Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й два татарські загони розбили... Любку дволисту і зараз дуже поважають у народі. Не один старається перенести її з лісу до себе у квітник чи садок. Любка прекрасно почуватиметься біля хати, коли на неї падатиме легенька тінь від дерева та коли ростиме у «своїй» землі. Тому пересаджувати її треба з ґрунтом, у якому вона росте
Answers & Comments
Ответ:
У травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смолини і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь… Найдрібніше створіння і те поспішає розплескати по всьому лісу свою весняну радість.
Раптом – вона! Два блискучі листки біля самої землі.
На високому стеблі – кудлате біло-кремове суцвіття…
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а на ньому – жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли коні та й самі переслідувачі вкрай стомилися, татарський бей махнув рукою: хай тікають – усе одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці оті бульбочки жувати – втамували голод, погасили спрагу, поволі почали повертати сили… Ніхто не загинув.
Відповідь:
У травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смолини і мокрого листя, приємно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніше створіння й те поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість.
Раптом - вона! Два блискучі листки біля самої землі. На високому стеблі - кудлате біло-кремове суцвіття...
Любка!..
І вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому - жменька запорізьких козаків.
Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли переслідувачі стомилися, татарський бей махнув рукою: хай тікають - усе одно в степу пропадуть без їжі.
А козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці оті бульбочки жувати - втамували* голод, погасили спрагу, поволі почали повертати сили... Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й два татарські загони розбили... Любку дволисту і зараз дуже поважають у народі. Не один старається перенести її з лісу до себе у квітник чи садок. Любка прекрасно почуватиметься біля хати, коли на неї падатиме легенька тінь від дерева та коли ростиме у «своїй» землі. Тому пересаджувати її треба з ґрунтом, у якому вона росте
Пояснення:
якщо ненравиться відповідь постав скаргу :)