Національне відродження: Україна була розділена між кількома імперіями - Російською, Австро-Угорською і Османською. Велика частина українського населення прагнула до національного відродження і встановлення незалежної української держави. Україна відреагувала на цей виклик шляхом формування національних політичних організацій, культурних і освітніх інституцій, боротьби за мовні права та проведення національно-визвольних змагань.

Громадянські рухи і революційні події: Початок XX століття був періодом інтенсивних соціальних і політичних змін у світі, і Україна не була винятком. Громадянські рухи, протести, страйки та революційні події, такі як Революція 1905-1907 років в Росії та Перша світова війна, спонукали українське суспільство активізуватися і виражати свої політичні та соціальні позиції.

Боротьба за незалежність: Під впливом громадянських рухів і революційних подій, а також внаслідок занепаду імперій під час Першої світової війни, Україна оголосила свою незалежність в 1917 році. Українська Центральна Рада і Українська Народна Республіка стали символами боротьби за незалежність. Однак, цей виклик був складним, оскільки Україна зіткнулася з опозицією з боку інших сусідніх держав, зокрема Росії та Польщі, а також змінними політичними умовами в регіоні.

Побудова державності: Українські націоналісти і політичні лідери ставили перед собою завдання побудови стабільної української держави зі збереженням національних інтересів. У цей період проводилися реформи в сферах політики, економіки, освіти та культури з метою зміцнення української державності.