6. Порівняйте розвиток українських земель у складі Королівства Польського та Великого князівства Литовського у XVI-XVII ст. Визначте спiльнi та вiдмiннi риси.
Слід зазначити, що захоплення українських земель здійснювала і Польща. Протягом ХІV-ХV ст.ст. західноукраїнські землі були загарбані Польським королівством. У 1349 р. польський король Казимір ІІІ завоював Галичину. Польща прагнула і далі розширювати свої володіння за рахунок українських земель.
Таким чином, українські землі в ХІV-ХV ст.ст. були завойовані іноземними державами, розчленовані на частини, а над українським населенням нависла загроза втрати своєї етнічної самобутності.
У Литві державною мовою була українська мова. Закони були складені на основі “Руської правди.”
На українських землях впроваджувалась польська мова i католицька вiра. Край був подiлений на воєводства. Король роздавав землю польським панам i ополяченим українцям. Тут вводились крiпосницькi порядки. В мiстах торгiвля i промисел були захоплені iноземними купцями i ремiсниками. Хоча в деяких містах вводилося Магдебурзьке право (місцеве самоуправління), але до органів самоуправлiння допускалися лише католики. Мiсцевi жителi були обмеженi в правах. В той же час католицькому духовенству щиро роздавались землi в Галичинi.
Входження українських земель в склад Литви, а згодом Речi Посполитої вплинуло на розвиток економiки краю. Основою господарства України було сільське господарство, в якому вiдбувалося ряд змiн:
- трипільна система обробітку землі поступово витісняє пiдсiчну;
- стало поширюватись використання органiчних добрив (гною). Це сприяло пiдвищенню врожайностi.
Слiд сказати, що важливе мiсце займало також городництво, садiвництво, розвивалось тваринництво. В Українi збільшилась кiлькiсть орної землi, що пояснюється успiшною боротьбою iз Золотою Ордою.
Характерним було те, що в своїй основi господарство продовжувало залишатись натуральним, тобто таким, що забезпечувало переважно потреби власника маєтку. Але пiд впливом капіталістичних вiдносин, що об’єктивно розвивались, господарство набуває товарного характеру. Починають виникати феодальнi господарства, що пов’язанi з ринком, але залишаються базуватись на примусовiй пiдневiльнiй працi селян (панщинi) фiльварки.
Крiм землеробства та тваринництва у фiльварках розвивались рiзнi промисли – рибальство, бджiльництво, млинарство та iншi, що забезпечувало феодалам значнi прибутки.
Слiд акцентувати увагу на те, що, як результат розвитку фiльваркової системи посилюється процес закрiпачення селян. Крiпосне право було оформлено в законах, виданих польськими та литовськими урядами (Конституцiї 1505 рр., 1543 рр.; Литовськi Статути 1529 р., 1566 р., 1588 р. ) За цими документами селян позбавляли права виступати на судi i свiдчити проти пана, сам селянин та його земля ставали власнiстю феодала, також вiн повинен був вiдробляти панщину та сплачувати податки.
Характеризуючи соцiальний стан, необхідно звернути увагу на те, що населення України в складi Речi Посполитої поділялось на такi категорiї:
- князi та пани (магнати, бояри, панцирнi слуги).
- мiщанство;
- селянство, яке поділялось на 3 категорiї: вiльнi-смерди, напіввільні – закупи, невiльники – раби, челядь.
Крiм того, в залежностi вiд повинностей селяни поділялись на: 1) тяглi селяни; 2) ремiсники i службовi селяни;
3) чиншовi селяни або данники (платили iз своєї землi дань медом, шкiрою, збiжжям).
Answers & Comments
Объяснение:
Слід зазначити, що захоплення українських земель здійснювала і Польща. Протягом ХІV-ХV ст.ст. західноукраїнські землі були загарбані Польським королівством. У 1349 р. польський король Казимір ІІІ завоював Галичину. Польща прагнула і далі розширювати свої володіння за рахунок українських земель.
Таким чином, українські землі в ХІV-ХV ст.ст. були завойовані іноземними державами, розчленовані на частини, а над українським населенням нависла загроза втрати своєї етнічної самобутності.
У Литві державною мовою була українська мова. Закони були складені на основі “Руської правди.”
На українських землях впроваджувалась польська мова i католицька вiра. Край був подiлений на воєводства. Король роздавав землю польським панам i ополяченим українцям. Тут вводились крiпосницькi порядки. В мiстах торгiвля i промисел були захоплені iноземними купцями i ремiсниками. Хоча в деяких містах вводилося Магдебурзьке право (місцеве самоуправління), але до органів самоуправлiння допускалися лише католики. Мiсцевi жителi були обмеженi в правах. В той же час католицькому духовенству щиро роздавались землi в Галичинi.
Входження українських земель в склад Литви, а згодом Речi Посполитої вплинуло на розвиток економiки краю. Основою господарства України було сільське господарство, в якому вiдбувалося ряд змiн:
- трипільна система обробітку землі поступово витісняє пiдсiчну;
- стало поширюватись використання органiчних добрив (гною). Це сприяло пiдвищенню врожайностi.
Слiд сказати, що важливе мiсце займало також городництво, садiвництво, розвивалось тваринництво. В Українi збільшилась кiлькiсть орної землi, що пояснюється успiшною боротьбою iз Золотою Ордою.
Характерним було те, що в своїй основi господарство продовжувало залишатись натуральним, тобто таким, що забезпечувало переважно потреби власника маєтку. Але пiд впливом капіталістичних вiдносин, що об’єктивно розвивались, господарство набуває товарного характеру. Починають виникати феодальнi господарства, що пов’язанi з ринком, але залишаються базуватись на примусовiй пiдневiльнiй працi селян (панщинi) фiльварки.
Крiм землеробства та тваринництва у фiльварках розвивались рiзнi промисли – рибальство, бджiльництво, млинарство та iншi, що забезпечувало феодалам значнi прибутки.
Слiд акцентувати увагу на те, що, як результат розвитку фiльваркової системи посилюється процес закрiпачення селян. Крiпосне право було оформлено в законах, виданих польськими та литовськими урядами (Конституцiї 1505 рр., 1543 рр.; Литовськi Статути 1529 р., 1566 р., 1588 р. ) За цими документами селян позбавляли права виступати на судi i свiдчити проти пана, сам селянин та його земля ставали власнiстю феодала, також вiн повинен був вiдробляти панщину та сплачувати податки.
Характеризуючи соцiальний стан, необхідно звернути увагу на те, що населення України в складi Речi Посполитої поділялось на такi категорiї:
- князi та пани (магнати, бояри, панцирнi слуги).
- мiщанство;
- селянство, яке поділялось на 3 категорiї: вiльнi-смерди, напіввільні – закупи, невiльники – раби, челядь.
Крiм того, в залежностi вiд повинностей селяни поділялись на: 1) тяглi селяни; 2) ремiсники i службовi селяни;
3) чиншовi селяни або данники (платили iз своєї землi дань медом, шкiрою, збiжжям).