Verified answer

В основі філософського вчення Сковороди — питання пошуку шляхів до щастя. Він вважав, що до щастя людину приведе досягнення гармонії з собою і світом.

На початку поеми, персонаж дякує Богові за те що перебуває у стані гармонії. Але далі це поступово зникає : «замість гармонії ідуть зітхання´´ Поет задумується : «Чи можна шукати гармонії там, де «безвинні сльози ллються кругом».

Герой робить висновок, що не може бути гармонії у світі, поділеному на «світ вгорі і світ внизу», на бідних і багатих. Тільки боротьба може змінити існуючий стан речей.

Сковорода шукає своє місце в суспільстві, він розривається між панством і селянством, між історичним часом і власними філософськими поглядами. Це притаманно і самому Тичині.

Духовне і матеріальне, земне і позаземне — ці теми завжди актуальні, і раніше, і тепер, і надалі люди будуть над цим замислюватися і шукати для себе відповіді.