Ернест Хемiнгуей проживлише 62 роки, але його життя було наповнене пригодами i боротьбою,поразками i перемогами, великою любов'ю i виснажливою працею. Вiн бувзавзятим мисливцем i рибалкою, брав участь у найризикованiших пригодах iнайзухвалiших дослiдженнях. Його героï були схожi на нього:смiливi, енергiйнi, готовi до боротьби. Герой повiстi Старий i морестарий рибалка Сантьяго прожив велике життя, сповнене боротьби, радостiперемог i гiркоти поразок. Але вiн нiколи не здавався, боровся доостаннього. Далеко в морi вiн згадує, як одного разу боровся наруках iз молодим дужим негром. Добу вони сидiли один проти одного,зачепивши руки, кров виступала з-пiд нiгтiв, але Сантьяго не поступивсясупротивнику i виграв те змагання. Таким же впертим, упевненим усвоïх силах вiн лишився до старостi.Сантьяго мрiяв зловити велику рибину, найбiльшу з тих, що ловив вiн самi його товаришi. I ось на 85-й день доля зглянулася над старим:величезна рибина стала здобиччю рибалки. Та ïï ще треба булоперемогти. Старий свiдомий того, що може загинути у цiй боротьбi, але нездається. Вiн об'єктивно оцiнює свого супротивника,розумiє, що рибина не така розумна, як ми тi, хто вбивають , затекуди благороднiша i спритнiша.Сантьяго сам-один, далеко вiд берега був припнутий до найбiльшоï зусiх, яких будь-коли бачив чи навiть про яких чув, рибини, у ньогокаламутиться н головi, проте вiн мобiлiзує всi своï сили, щобздобути перемогу довести самому собi, морськiй iстотi, усiм, хто вважавйого невдахою, що вiн ще чогось вартий. Безглуздо втрачати надiю, думаввiн. Безглуздо й, мабуть, грiх, Цiною колосальних зусиль старому вдалосязрушити рибину, збити ïï з обраного курсу, але вона злегкапохилилася на бiк; тодi вирiвнялась i повернула на нове коло. Рибалканаказував своïм затерплим рукам тягнути линву, ногам тримати його,головi бути ясною i не паморочитися. Вiн подумки звертався до самогосебе: Отож збери докупи своï думки й навчися зносити злигоднi, якмужчина. Або як оця рибина. Людина перемогла у цьому жорстокомудвобоï з рибиною, але на його здобич чатували хижi акули. Ïхбуло багато, i старий вiдчув, що тепер вiн буде переможений, та попривсе, продовжував боротися не так уже за здобич, а скорiше за своюлюдську гiднiсть.До берега вiн пристав пiзно вночi. Знесилений, без здобичi, переможенийжадiбними акулами. Але, до краю виснажений, вiн i тут не здається:вiдв'язує щоглу, закидає ïï собi на плечi i, майжевтрачаючи свiдомiсть, iде нагору до сiю ï хатини. Доки вiн дiставсядому, то мусив разiв п'ять сiдати перепочити просто посеред дороги. Авже вдома акуратно прихилив щоглу до стiни, випив води й лiг на лiжко.Вiн одразу заснув глибоким сном, випроставши руки долонями вгору.Уранцi в хатину заглянув Манолiно, хлопець, який дружив iз Сантьяго.Побачивши, як старий тяжко дихає, який вiн зморений i поранений,Манолiно не втримав слiз.Е. Хемiнгуей вустами свого героя, старого рибалки Сантьяго, стверджувапЛюдина не для того створена, щоб терпiти поразки. Людину можна знищити,але ïï не можна перемогти. Такими були героï письменника,таким був i сам Ернест Хемiнгуей.