Перша хвиля демократизації настала в період між Першою та Другою світовою війнами, коли вперше було встановлено демократію в деяких країнах Європи, таких як Великобританія та Франція. Друга хвиля настала після Другої світової війни, коли деякі країни Європи, які були під впливом СРСР, пережили демократичні зміни. Третя хвиля демократизації, за концепцією С. Гантінгтона, настала у 1970-х роках і була пов'язана зі змінами в Азії та Латинській Америці.

Процеси у світі, які можуть стати підтвердженням гіпотези С. Гантінгтона, включаються виявлення ініціативи або інтервенції більш розвинених країн у менш розвинуті для зміцнення демократії. Зрозуміло, що військова кампанія не є єдиним можливим варіантом для прояву сил країн, що допомагають іншим в установленні демократії, але вона може бути використана в окремих ситуаціях.

К. Ясперс бачив демократизацію в післявоєнній Європі як процес, що базується на поступових змінах у свідомості людей, набутому досвіді і взаємообміну ідеями. Він вважав, що демократія є відчутним способом життя, в якому кожен людина має право вільно висловлюватись та брати участь у прийнятті рішень, допомагаючи іншим та враховуючи їх думки. За Ясперсом, ці процеси мають бути основані на етиці відкритості, поваги та прагнення до добра спільності, а також повинні бути забезпечені правилами, які не допускають дискримінації і забезпечують рівність перед законом.