Історична наука базується на наступних наукових принципах:
1. Об'єктивність - заснована на доказах і фактах, спрямована на збереження та передачу об'єктивної правди про минуле.
2. Системність - розгляд історії як взаємодіючих компонентів в різних сферах життя людства від давнини до нашого часу.
3. Контекстуальність - розуміння історичних подій та процесів в контексті їхнього часу та соціально-культурного середовища.
4. Критичність - аналіз історії з точки зору критичного підходу до джерел, їхньої автентичності, достовірності та інтерпретації.
5. Об'єктність - констатування фактів і їхнє використання без втручання свідомості аналізатора.
6. Періодизація - надання інформації у вигляді послідовності історичних періодів з цілеспрямуванням дослідження кожного періоду в окремості.
7. Емпіричність - збір і використання історичних фактів, даних та джерел з наукової точки зору з прогнозуванням можливого продовження чи розвитку певних процесів у майбутньому.
Принцип історизму вимагає розгляду всіх історичних фактів, явищ і подій у відповідності з конкретно-історичними обставинами, в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. Будь-яке історичне явище треба вивчати в розвитку: як воно виникло, які етапи в своєму розвитку пройшло, чим в кінцевому рахунку стало. Не можна розглядати подію чи особу водночас чи абстрактно, поза часовими вимірами. Тобто історик повинен розглядати події з точки зору тодішньої обстановки, а не пізнішої.
Принцип об'єктивності передбачає опору на факти в їх справжньому змісті, не спотворені і не підігнані під схему. Цей принцип вимагає розглядати кожне явище в його різноманітності і суперечливості, в сукупності як позитивних, так і негативних проявів. Головним в забезпеченні принципу об'єктивності є особа історика, його теоретичні погляди, культура методології, професійна майстерність і порядність.
Принцип соціального підходу передбачає розгляд історико-економічних процесів з врахуванням соціальних інтересів різних прошарків населення, різних форм їх проявів в суспільстві. Цей принцип зобов'язує співвідносити інтереси класові і вузько групові з загальнолюдськими, враховуючи суб'єктивний момент в практичній діяльності урядів, партій, осіб.
Принцип альтернативності визначає ступінь вірогідності здійснення тієї чи іншої події, явища, процесу на основі аналізу об'єктивних реалій і можливостей. Визнання історичної альтернативності дозволяє по-новому оцінити шлях кожної країни, побачити не використані можливості процесу, винести урок на майбутнє.
Тільки за умови дотримання і поєднання всіх принципів і методів пізнання можуть бути забезпечені строга науковість і достовірність у висвітленні минулого
Answers & Comments
Ответ:
Історична наука базується на наступних наукових принципах:
1. Об'єктивність - заснована на доказах і фактах, спрямована на збереження та передачу об'єктивної правди про минуле.
2. Системність - розгляд історії як взаємодіючих компонентів в різних сферах життя людства від давнини до нашого часу.
3. Контекстуальність - розуміння історичних подій та процесів в контексті їхнього часу та соціально-культурного середовища.
4. Критичність - аналіз історії з точки зору критичного підходу до джерел, їхньої автентичності, достовірності та інтерпретації.
5. Об'єктність - констатування фактів і їхнє використання без втручання свідомості аналізатора.
6. Періодизація - надання інформації у вигляді послідовності історичних періодів з цілеспрямуванням дослідження кожного періоду в окремості.
7. Емпіричність - збір і використання історичних фактів, даних та джерел з наукової точки зору з прогнозуванням можливого продовження чи розвитку певних процесів у майбутньому.
Ответ:
Принцип історизму вимагає розгляду всіх історичних фактів, явищ і подій у відповідності з конкретно-історичними обставинами, в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. Будь-яке історичне явище треба вивчати в розвитку: як воно виникло, які етапи в своєму розвитку пройшло, чим в кінцевому рахунку стало. Не можна розглядати подію чи особу водночас чи абстрактно, поза часовими вимірами. Тобто історик повинен розглядати події з точки зору тодішньої обстановки, а не пізнішої.
Принцип об'єктивності передбачає опору на факти в їх справжньому змісті, не спотворені і не підігнані під схему. Цей принцип вимагає розглядати кожне явище в його різноманітності і суперечливості, в сукупності як позитивних, так і негативних проявів. Головним в забезпеченні принципу об'єктивності є особа історика, його теоретичні погляди, культура методології, професійна майстерність і порядність.
Принцип соціального підходу передбачає розгляд історико-економічних процесів з врахуванням соціальних інтересів різних прошарків населення, різних форм їх проявів в суспільстві. Цей принцип зобов'язує співвідносити інтереси класові і вузько групові з загальнолюдськими, враховуючи суб'єктивний момент в практичній діяльності урядів, партій, осіб.
Принцип альтернативності визначає ступінь вірогідності здійснення тієї чи іншої події, явища, процесу на основі аналізу об'єктивних реалій і можливостей. Визнання історичної альтернативності дозволяє по-новому оцінити шлях кожної країни, побачити не використані можливості процесу, винести урок на майбутнє.
Тільки за умови дотримання і поєднання всіх принципів і методів пізнання можуть бути забезпечені строга науковість і достовірність у висвітленні минулого