На кінець 1950-х років післявоєнне відновлення економіки СРСР в основному завершилося. При цьому, завдяки низькому рівню технічного розвитку держави та низькому рівню споживання, екстенсивний шлях подальшого розвитку (що не потребував великих капіталовкладень) не тільки давав швидкі результати, але й забезпечував досить високі темпи росту. Протягом 1960-х та на початку 1970-х років асортимент та кількість товарів у радянських магазинах збільшувалися, їх споживання та рівень життя громадян постійно зростали.
Але в 1970-х роках можливості екстенсивного розвитку вичерпалися. Так, у восьмій п'ятирічці (1965—1970) національний дохід щороку зростав у середньому на 7,5 %, у дев'ятій (1971—1975) — на 5,8 %, а в десятій (1976—1980) лише на 3,8 %, і далі цей показник зменшувався[4].
З 1970-х років з радянської пропаганди зникло гасло «доженемо й переженемо», бо почалося і надалі прискорювалося технічне відставання СРСР від розвинених країн Європи та США. Ефективність виробництва товарів масового споживання зменшилась.[5]
Щоб утримати ціни на найважливіші харчові продукти (а також на квартплату) на низькому, доступному для мас рівні, уряд у 1977 році оголосив про суттєве (на деякі товари — у рази) підвищення цін[6] на ряд товарів та послуг: алкогольні напої, книги, каву, шоколад, килими, хутра, вироби з кришталю, ювелірні вироби, автомобілі, проїзд у таксі, квитки на літаки. Дешеві товари почали зникати з полиць магазинів. Формувалося явище товарного дефіциту — одна з характерних прикмет застою.
Політичними та ідеологічними маркерами початку застою можна вважати 25-й з'їзд КПРС (лютий — березень 1976) та дві сесії (шоста та сьома позачергова) Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (1977).
На 25-му з'їзді КПРС Л. Брежнєв проголосив про побудування в СРСР «розвиненого соціалізму» як закономірної та тривалої фази на шляху до комунізму[7]. Хронологічні рамки такої фази не визначалися, на відміну від проголошеного М.Хрущовим у 1961 році плану побудови комуністичного суспільства до 1980 року[8][9].
На шостій сесії Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (липень 1977) Л. Брежнєва було обрано Головою Президії Верховної Ради СРСР[10]. Таким чином він ставав номінальним головою держави, зберігаючи при цьому за собою посаду Генерального Секретаря ЦК КПРС. Сьома (позачергова) сесія Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (жовтень 1977) прийняла нову Конституцію СРСР. Стаття 6 нової конституції проголошувала КПРС «керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних та громадських організацій
Answers & Comments
Ответ:
На кінець 1950-х років післявоєнне відновлення економіки СРСР в основному завершилося. При цьому, завдяки низькому рівню технічного розвитку держави та низькому рівню споживання, екстенсивний шлях подальшого розвитку (що не потребував великих капіталовкладень) не тільки давав швидкі результати, але й забезпечував досить високі темпи росту. Протягом 1960-х та на початку 1970-х років асортимент та кількість товарів у радянських магазинах збільшувалися, їх споживання та рівень життя громадян постійно зростали.
Але в 1970-х роках можливості екстенсивного розвитку вичерпалися. Так, у восьмій п'ятирічці (1965—1970) національний дохід щороку зростав у середньому на 7,5 %, у дев'ятій (1971—1975) — на 5,8 %, а в десятій (1976—1980) лише на 3,8 %, і далі цей показник зменшувався[4].
З 1970-х років з радянської пропаганди зникло гасло «доженемо й переженемо», бо почалося і надалі прискорювалося технічне відставання СРСР від розвинених країн Європи та США. Ефективність виробництва товарів масового споживання зменшилась.[5]
Щоб утримати ціни на найважливіші харчові продукти (а також на квартплату) на низькому, доступному для мас рівні, уряд у 1977 році оголосив про суттєве (на деякі товари — у рази) підвищення цін[6] на ряд товарів та послуг: алкогольні напої, книги, каву, шоколад, килими, хутра, вироби з кришталю, ювелірні вироби, автомобілі, проїзд у таксі, квитки на літаки. Дешеві товари почали зникати з полиць магазинів. Формувалося явище товарного дефіциту — одна з характерних прикмет застою.
Політичними та ідеологічними маркерами початку застою можна вважати 25-й з'їзд КПРС (лютий — березень 1976) та дві сесії (шоста та сьома позачергова) Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (1977).
На 25-му з'їзді КПРС Л. Брежнєв проголосив про побудування в СРСР «розвиненого соціалізму» як закономірної та тривалої фази на шляху до комунізму[7]. Хронологічні рамки такої фази не визначалися, на відміну від проголошеного М.Хрущовим у 1961 році плану побудови комуністичного суспільства до 1980 року[8][9].
На шостій сесії Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (липень 1977) Л. Брежнєва було обрано Головою Президії Верховної Ради СРСР[10]. Таким чином він ставав номінальним головою держави, зберігаючи при цьому за собою посаду Генерального Секретаря ЦК КПРС. Сьома (позачергова) сесія Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (жовтень 1977) прийняла нову Конституцію СРСР. Стаття 6 нової конституції проголошувала КПРС «керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних та громадських організацій