Стоїть тиха осіння ніч. В повітрі пахне мокрими листям та віддаленим димом костра. У кутку затишної кімнати сидить дівчина з в'язальними спицями в руках.

Для неї в'язання - це не тільки заняття, але і спосіб виразити свою творчість та емоції.

Коли вона бере до рук м'яку шерсть, вона відчуває, як її пальці оживають, а уява починає малювати картини.Її руки рухаються зі спокійною точністю, змінюючи маленькі петлі на спицях. Вона знає, що у неї є час на те, щоб створити щось чудове, що зможе зігріти когось в холодні зимові дні.

Шерсть повільно перетворюється на в'язану річ. З кожною новою петлею, з кожним рядком, вона відчуває, як її робота стає все більш прекрасною.

Для неї в'язання - це мистецтво. Це спосіб висловити себе та свої почуття, відтворити в м'якій шерсті свій власний світ. Вона не може уявити своє життя без цієї улюбленої справи.