Ответ:

Життя людини в Середні віки було, по суті, суцільним випробуванням на витривалість, хоча люди і навряд чи усвідомлювали, бо жили, не знаючи і навіть не припускаючи іншої реальності. Жили, як заведено, як жили їхні батьки і прадіди, і прапрапрадіди. Виняток становили, хіба що, лицарі, в чий спосіб життя все-таки відбувалися певні зміни. Спочатку, бути лицарем означало просто бути воїном, нести васальну, як правило, кінну військову службусвого сеньйора. Однак, у нескінченних середньовічних зовнішніх і внутрішніх війнах, Поступово була сформована нова ідеологія та психологія лицарства; до образу малограмотного військового додалася неабияка частка аристократизму і шляхетності, навіть, певної куртуазності у сенсі цього терміну. Лицар став не просто воїном, а еталоном благородних устремлінь та почуттів, поняття лицарства стало синонімом вірності, що у середньовічному суспільстві вважалося майже недозволеною розкішшю. Навіть король не завжди міг похвалитися вірністю власних підданих, а що вже казати про простих смертних?

Объяснение: