На фото те саме завдання, що нижче я записала текстом.
Оцініть міркування учнів щодо роботи з нормами права та з урахуванням правових норм. Дайте відповіді на поставлені питання.
Вероніка, учениця 9 класу, дізнавшись тему практичного заняття «Власність неповнолітніх», згадала, як вона у дитинстві реагувала, коли хтось намагався взяти у руки річ, яку вона вважала своєю. Іноді від старшої сестри дівчинці доводилося чути, що людині притаманний інстинкт власника. Кожен малюк, бавлячись своєю іграшкою, поводиться з нею як власник. Він за допомогою відерця робить пасочки чи носить воду, отже, користується ним. Тримає відерце у своїх руках, носить повсюди із собою, отже, володіє ним. І може віддати відерце іншому малюкові, який йому сподобався, чи обміняти на лопатку. Так малюк пробує розпоряджатися річчю, тобто вирішувати її долю, як це може робити лише власник. Однак якщо він полама іграшку чи обміняє її на іншу, може бути покараний, не розуміючи, за що.
Олег зауважив, що малюк не є власником відерця чи іншої іграшки, адже не він Її купував, отже, не може на свій розсуд її ламати чи віддавати. Так само, як учень повинен берегти шкільний підручник, користуватись ним, тримати на своєму робочому місці.
І тоді Вероніка поставила Олегові кілька запитань: • Якщо мені подарували на день народження мобільний телефон, він — мій?
• Але якщо вже другий тиждень ним користується мама, поки ремонтують її телефон, то мій телефон - не мій?
• Я можу приймати дзвінки, телефонувати, бо телефон належить мені, але тато каже, щоб я поміняла гучну мелодію, яка його дратує, бо відбере його. Але ж то мiй телефон?
• Чому я можу обміняти телефонний чохол, який сама зв'язала, на чохол, який собі пошила подружка, і не можу обмінятись із нею телефонами, адже вона давно мріяла про такий, як у мене, а мені подобається колір її телефону? ​