Ответ:

Читаючи цей вірш, я багато думав про емоції оратора. Я міг відчути серцевий біль і біль оратора, а також їхню надію та рішучість. Вірш змусив мене задуматися про те, як, навіть коли ми переживаємо важкі часи, ми все ще можемо знайти те, за що бути вдячними. Любов промовця до їхнього дому та родини була очевидною, і було зворушливо бачити, як сильно вони прагнули повернутися до них. Цей вірш змусив мене замислитися над власним життям і про те, як я іноді сприймаю своїх близьких як належне. Це нагадувало мені цінувати час, проведений з ними, і завжди давати їм знати, як сильно я їх люблю.