Відповідь: Жила-була одна частка, яку звали "не". Вона дуже часто зустрічалась у реченнях і виконувала різні функції. Іноді вона ставала запереченням, наприклад, "Не йди туди". Іноді вона використовувалась для підсилення дієслова, наприклад, "Не забувай про свої обіцянки". Одного разу, частка "не" зустріла іншу частку "тільки". "Тільки" завжди вказувала на обмеження, наприклад, "Тільки ти знаєш правду". Частка "не" запитала "тільки": "Чому ти завжди обмежуєшся? Чому не хочеш розширювати межі своїх можливостей?". "Тільки" відповіла: "Я відчуваю свою важливість в тому, що я вказую на обмеження". "Не" запропонувала "тільки" спробувати щось нове, і вони разом стали виконувати нові функції у реченнях. Частки зрозуміли, що разом вони можуть робити більше, ніж окремо, і стали незамінними в будь-якому реченні. Відтоді "не" і "тільки" завжди були разом і ніколи не розлучалися. Кінець.

Пояснення: