Скіфи ,кімерійці,гуни, сармати, слов'яни, половці, татари

1.Скіфські ворожбити. Коли скіфський цар хворіє, він запрошує у свій намет ворожбитів

Похорони вождя проводилися з особливим ритуалом. Тіло померлого вкривали воском, а нутрощі наповнювали шафраном та іншими запашними травами. Потім його клали на віз і возили по всіх селах, котрі підпорядковувалися померлому правителю. Родичі, а також близькі царя на знак скорботи обрізали волосся, наносили на обличчя рани, а воїни протикали долоню лівої руки стрілою.

Обряд ініціації. Ще з народження хлопчиків виховували як справжніх воїнів - у колиску клали стрілу

Братчина. На привалі необхідно було обігрітися й приготувати їжу. Скіфи влаштовували братчину - так називався колективна трапеза, котра, зазвичай, мала ритуальний характер

2.У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу.

Подібно до скіфів сармати наділяли особливою магічною силою дзеркало. Сарматський звичай ламання дзеркал при похованні був відлунням різноманітних давніх уявлень, за якими дзеркало — вмістилище душі — протиставлялося смерті. І в наш час спостерігається звичай завішувати дзеркала в будинку, де є покійник, та віра в те, що розбите дзеркало віщує смерть. У той же час зберігся ритуал, в якому дзеркало є традиційним атрибутом. Мається на увазі ритуал вінчання та традиційне гадання із дзеркалом на нареченого

у сарматів спостерігаються чинники чуттєво-надчуттєвого типу надприродного: поклоніння неживим предметам та наділення їх душею, віра в чарівну силу каміння й таке інше.

Слов'яни

Усі Свята були пов`язані однією спільною ідеєю: пошанування сонця й сонячних богів, боротьба літа з зимою, тепла з холодом, а це є те, що становить основу хліборобства. Наш стародавній святковий обряд був дуже широкий і багатий, від чого й до сьогодні позосталося чимало залишків, особливо обрядових пісень: веснянки, гаїлки, купальські, колядки, щедрівки

До кожного Свята заздалегідь готувалися, напр. докладно чистилися й прибиралися домівки, щоб взагалі вивести з хати всяку нечисть, що скрізь робиться й тепер. Перед Великоднем уже в чистий четвер у хаті мусить бути чисто. В обрядовому українському календарі заховалося дуже багато глибокої старовини1. Наші обрядові пісні взагалі йдуть з дуже давнього часу, ще з доби українського розселення, а деякі вірування, що виглядають з них, сягають доби Чорноморсько-дунайської.

Прости що тільки 3 розписано (