У ваших Леськовичах пропадають діти? — підступила якомога обережніше.
— Хай Господь боронить! Відки ти взяла таку дурню? — аж пригальмувала супутниця.
— Але ж... Он і школу закриватимуть...
— А, ти про це! Закриватимуть, бо люди з села тікають! Роботи путньої нема, село затуркане, до траси далеко!.. Тільки й добра, що чотирикласна школа і цей нещасний табір. А та пащекуха і їх порозгонить!..
Ну, дяка Богові, таки діти не пропадають! Уже легше!
А нічна музика — якби тільки й горя!
4. Ку-ку! Привіт!
Зате на підвечірок подали... вареники! Змилосердилась кухарка! Що то — особисте знайомство!
І все ж у животі зосталась незаповнена порожнеча: метились не з’їдені ще в обід суп і перловка. Бо з трьох вареників — який наїдок?
Бродила таборовим дворищем. Яке тут усе квадратне! Алейки, клумбочки — мов під лінієчку! Над ними — коробочки-корпуси. Мабуть, аби діти краще засвоювали геометричні фігури?
І все ж цікаво, чи дійшов уже лист? Чи пакують уже батьки омріяні ласощі?
Бродила й уявляла, що із замовленого вони покладуть до посилки. Ось тато хоче потішити Софійку пакуночком вафлів. Ось мама переконує, що він зіпсує дитині зуби. Ось дядько Сергій запевняє, що коли в міру, то солодке навіть сприяє натхненню. А Сніжана жартує, що має знайомого стоматолога. Звісно, ніхто не зважає на малого Ростика, який тим часом ухопив цукерку і смокче її разом із обгорткою. Знає Софійка їх усіх як облуплених! Усіх недорогих і рідних!..
Цікаво, а як там... Ні, вона не думає про Вадима! Чи трохи думає? Ну, зовсім трохи: чи, наприклад, помітив, що її немає в місті? Тільки уявити: на прохання покликати Софійку до телефона почує: "А Софійка — в таборі!" Ні, краще так:
"Софійка поїхала на відпочинок!" "Невже? — запитає він. — Чому я про це не знав?" — "Якби ж ти хоч іноді подзвонював їй за останні два тижні!" — сердито скаже мама. А ще ліпше, якщо вона здивується: "Хіба то не через тебе вона щовечора займає телефон, розповідаючи про свої новини? До когось гак жебонить!.." Та коронним номером могли б стати мамині слова: "Можеш подзвонити їй на мобільний!"
Відколи вдома сказали, що комп’ютер — це надто дорого для сімейного бюджету, Софійка, як дочка неегоїстична й ощадлива, почала мріяти про дешевше — мобілку.
У таборі зараз гуртки за інтересами. Софійка ніяк не може визначитися зі своїми інтересами. Що вона вміє? Що любить? Якби клуб любителів читання! Тут, кажуть, є бібліотека, треба якось навідатись. А решта...'Із жахом усвідомлювала, що, мабуть, не має справжніх інтересів. Музика? Що знає у ній, крім семи нот і "Місячної сонати"? Малювання? Мала плани, але сьогоднішній день... Це якби вміти малювати, як ось на цьому малюнку! Засліплена своїм сонячним колом, на нього й уваги не звернула! Хтось із юних малярів постара-а-ався!
На асфальті — аж вихлюпував барвистими хвилями сад. Вдалині — якісь будівлі, а на передньому плані гойдаються, мов живісінькі, голівки пречудових квітів! Невже і крейдою можна так правдоподібно зображати?
Твір на тему "Немає нічого в житті кращого за дружбу"
За твором "Русалонька із 7-В"
Справді, чи є щось прекрасніше та важливіше за дружбу в житті людини? Дружба - це тепло, добро, розуміння та підтримка у складні моменти. Щоб це особливе відношення стало ще яскравішим, давайте розглянемо історію з твору "Русалонька із 7-В".
У далекому королівстві підводного світу жила Русалонька, яка мріяла завести собі подругу серед людей. Одного разу, вирішивши відвідати поверхню, вона побачила маленький човник з сміливою та симпатичною дівчинкою. Русалонька стала слідкувати за нею й спостерігати за всім, що відбувається у її житті. У міру того, як Русалонька дізнавалася про особистість обранки, її порозуміння та любов до неї ставали сильнішими.
Дівчинка, яка, як згодом з'ясувалося, вчилась у 7-В класі, здалеку здавалась життєрадісною та сильною. Але насправді, вона мала проблеми у спілкуванні з однокласниками й частіше відчувала самотність. Це викликало бажання в Русалоньки ще дужче підтримати та допомогти їй у становленні нових дружніх відносин.
Русалонька вивчила дозвіллеві інтереси та хобі дівчинки, і мужньо вийшла на поверхню у пошуках спільної мови. Знайдяки її одного вечора біля моря, Русалонька поринула у загадковий світ людської дружби. Протягом кількох тижнів, Русалонька стала найкращою та найдобрішою подругою дівчинки. Вони спілкувалися, гралися, ділилися своїми секретами та допомагали одна одній, буквально сплітаючи свої серця дружніми нитками, які ставали тільки міцнішими.
Русалонька втілила принципи дружби, виховуючи у дівчинці силу спілкування та вміння по-справжньому дбати про інших. Вони стали родимками, а дружба між ними закріпила їхній рік світлої дружби для подальшого перетворення їхнього життя на краще.
Спасибі морському чародею Русалоньці, добра та відданість нарешті зайняли відповідне місце у житті дівчинки з 7-В класу. Вони згадували їхні пригоди з теплом, посилаючи повідомлення у вікні, як символ благословенного морського благодійника, який призвів їх до земної утроби цих двох прекрасних подруг.
Віковічна дружба Русалоньки та дівчинки підтвердила, що немає нічого кращого за дружбу в житті. Це те, що надає значення нашому існуванню, допомагає рости та розвиватися і нульовити будь-яку печаль, яку може уявити доля. Справжні друзі, як десятирадники дружелюбної щасливої смуги, ніколи вас не залишать одного, оскільки вони є тим глибинним ринком вашого життя!
Answers & Comments
Ответ:
У ваших Леськовичах пропадають діти? — підступила якомога обережніше.
— Хай Господь боронить! Відки ти взяла таку дурню? — аж пригальмувала супутниця.
— Але ж... Он і школу закриватимуть...
— А, ти про це! Закриватимуть, бо люди з села тікають! Роботи путньої нема, село затуркане, до траси далеко!.. Тільки й добра, що чотирикласна школа і цей нещасний табір. А та пащекуха і їх порозгонить!..
Ну, дяка Богові, таки діти не пропадають! Уже легше!
А нічна музика — якби тільки й горя!
4. Ку-ку! Привіт!
Зате на підвечірок подали... вареники! Змилосердилась кухарка! Що то — особисте знайомство!
І все ж у животі зосталась незаповнена порожнеча: метились не з’їдені ще в обід суп і перловка. Бо з трьох вареників — який наїдок?
Бродила таборовим дворищем. Яке тут усе квадратне! Алейки, клумбочки — мов під лінієчку! Над ними — коробочки-корпуси. Мабуть, аби діти краще засвоювали геометричні фігури?
І все ж цікаво, чи дійшов уже лист? Чи пакують уже батьки омріяні ласощі?
Бродила й уявляла, що із замовленого вони покладуть до посилки. Ось тато хоче потішити Софійку пакуночком вафлів. Ось мама переконує, що він зіпсує дитині зуби. Ось дядько Сергій запевняє, що коли в міру, то солодке навіть сприяє натхненню. А Сніжана жартує, що має знайомого стоматолога. Звісно, ніхто не зважає на малого Ростика, який тим часом ухопив цукерку і смокче її разом із обгорткою. Знає Софійка їх усіх як облуплених! Усіх недорогих і рідних!..
Цікаво, а як там... Ні, вона не думає про Вадима! Чи трохи думає? Ну, зовсім трохи: чи, наприклад, помітив, що її немає в місті? Тільки уявити: на прохання покликати Софійку до телефона почує: "А Софійка — в таборі!" Ні, краще так:
"Софійка поїхала на відпочинок!" "Невже? — запитає він. — Чому я про це не знав?" — "Якби ж ти хоч іноді подзвонював їй за останні два тижні!" — сердито скаже мама. А ще ліпше, якщо вона здивується: "Хіба то не через тебе вона щовечора займає телефон, розповідаючи про свої новини? До когось гак жебонить!.." Та коронним номером могли б стати мамині слова: "Можеш подзвонити їй на мобільний!"
Відколи вдома сказали, що комп’ютер — це надто дорого для сімейного бюджету, Софійка, як дочка неегоїстична й ощадлива, почала мріяти про дешевше — мобілку.
У таборі зараз гуртки за інтересами. Софійка ніяк не може визначитися зі своїми інтересами. Що вона вміє? Що любить? Якби клуб любителів читання! Тут, кажуть, є бібліотека, треба якось навідатись. А решта...'Із жахом усвідомлювала, що, мабуть, не має справжніх інтересів. Музика? Що знає у ній, крім семи нот і "Місячної сонати"? Малювання? Мала плани, але сьогоднішній день... Це якби вміти малювати, як ось на цьому малюнку! Засліплена своїм сонячним колом, на нього й уваги не звернула! Хтось із юних малярів постара-а-ався!
На асфальті — аж вихлюпував барвистими хвилями сад. Вдалині — якісь будівлі, а на передньому плані гойдаються, мов живісінькі, голівки пречудових квітів! Невже і крейдою можна так правдоподібно зображати?
Хто ж автор? Це справжній талант!
Перше місце можна 6 і дати!
Ответ:
ниже
Объяснение:
Твір на тему "Немає нічого в житті кращого за дружбу"
За твором "Русалонька із 7-В"
Справді, чи є щось прекрасніше та важливіше за дружбу в житті людини? Дружба - це тепло, добро, розуміння та підтримка у складні моменти. Щоб це особливе відношення стало ще яскравішим, давайте розглянемо історію з твору "Русалонька із 7-В".
У далекому королівстві підводного світу жила Русалонька, яка мріяла завести собі подругу серед людей. Одного разу, вирішивши відвідати поверхню, вона побачила маленький човник з сміливою та симпатичною дівчинкою. Русалонька стала слідкувати за нею й спостерігати за всім, що відбувається у її житті. У міру того, як Русалонька дізнавалася про особистість обранки, її порозуміння та любов до неї ставали сильнішими.
Дівчинка, яка, як згодом з'ясувалося, вчилась у 7-В класі, здалеку здавалась життєрадісною та сильною. Але насправді, вона мала проблеми у спілкуванні з однокласниками й частіше відчувала самотність. Це викликало бажання в Русалоньки ще дужче підтримати та допомогти їй у становленні нових дружніх відносин.
Русалонька вивчила дозвіллеві інтереси та хобі дівчинки, і мужньо вийшла на поверхню у пошуках спільної мови. Знайдяки її одного вечора біля моря, Русалонька поринула у загадковий світ людської дружби. Протягом кількох тижнів, Русалонька стала найкращою та найдобрішою подругою дівчинки. Вони спілкувалися, гралися, ділилися своїми секретами та допомагали одна одній, буквально сплітаючи свої серця дружніми нитками, які ставали тільки міцнішими.
Русалонька втілила принципи дружби, виховуючи у дівчинці силу спілкування та вміння по-справжньому дбати про інших. Вони стали родимками, а дружба між ними закріпила їхній рік світлої дружби для подальшого перетворення їхнього життя на краще.
Спасибі морському чародею Русалоньці, добра та відданість нарешті зайняли відповідне місце у житті дівчинки з 7-В класу. Вони згадували їхні пригоди з теплом, посилаючи повідомлення у вікні, як символ благословенного морського благодійника, який призвів їх до земної утроби цих двох прекрасних подруг.
Віковічна дружба Русалоньки та дівчинки підтвердила, що немає нічого кращого за дружбу в житті. Це те, що надає значення нашому існуванню, допомагає рости та розвиватися і нульовити будь-яку печаль, яку може уявити доля. Справжні друзі, як десятирадники дружелюбної щасливої смуги, ніколи вас не залишать одного, оскільки вони є тим глибинним ринком вашого життя!